Сучасний ритм кобзарських медитацій
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20020212/427-6-3.jpg)
Братська тризна зібрала чимало учнів, колег, друзів кобзаря та людей, що цікавляться стародавнім українським мистецтвом. Спогади перемежовувалися з грою на традиційних інструментах — звуки зі словами, слово зі словом. Зі спогадів близьких постала смілива людина, що мала мужність на власну думку, відмінну від думки «системи», бути вільною, належати тільки мистецтву й вірі. Окрім захоплення кобзарством та продовження живих традицій кобзарювання, Микола Будник був членом ініціативного комітету з відродження Української Автокефальної Православної Церкви. Це в ті часи, коли за подібну «ініціативність» щедро винагороджували міліцейськими кийками. Будник пройшов шлях від індивіда до узагальнення, як той козак Мамай, оспіваний численними картинами, що прикрашає компакт-диск митця «Ой на Чорному морі...», виданий у серії «Кобзарсько-лірницька традиція» проекту «Моя Україна- Берви». Презентацію компакту «Арт-Велес» здійснив на вечорі. А ще, за тонким спостереженням відомого перекладача та товариша М. Будника Петра Таращука: «Микола був споглядальником... Він умів цінувати мить...»
Кобзарський цех, як мистецьке утворення, постав наприкінці 80-х. Але його історія глибша, сягає 50-х років, коли на Україну повернувся носій кобзарських традицій Георгій Ткаченко. Його учнями стали Микола Товкайло та Микола Будник. Відтак традиція знайшла своїх послідовників та залишилась неперерваною. З часом число учнів, захоплених кобзарством зросло й насьогодні цех нараховує близько двох десятків активних членів. Серед них Едуард Драч, Тарас Силенко, Михайло Хай, Костянтин Чеченя, Вадим- Ярема Шевчук, ведучий вечора Тарас Компаніченко, інші. Сучасні кобзарі мають кілька авторських компакт-дисків, ще кілька невдовзі побачать світ. Братчики займаються реконструкцією старосвітських музичних інструментів (зокрема, колісна ліра, гуслі криловидні, половецький гудок — ХIII ст.), продовженням живих традицій кобзарства, створенням авторських пісень та імпровізацією. Кажуть, що в Європі традиції перервані, займаються лише реконструкцією, хоча подібна тематика користується неабияким попитом. Своєю основною метою митці бачать деміфологізацію ситуації, що була вироблена в радянські часи та склалася навколо кобзарства. І все б добре, тільки дуже сумно після таких вечорів.