А тим часом у небесах...

Один з основних приладів на Mars Express — першому європейському космічному кораблі, відправленому до Марса, — повинен був розпочати зондування в квітні 2004 року. Однак побоювання, що антена радара при розгортанні може пошкодити обшивку апарата, вимагали тривалого моделювання цього процесу на Землі. Дві 20-метрові антени-випромінювачі та 7-метрова приймальна антена дозволяють приладу знаходити воду на глибині близько п’яти кілометрів. Уже після запуску апарата фахівці стали побоюватися, що прилади на Mars Express не зовсім вірно розташовані, і розкриття антен може призвести до поломки. Тепер у Європейському космічному агентстві вирішено послідовно ввести антени в дію протягом двох тижнів. Але навіть у цьому випадку навряд чи вдасться запобігти надмірним коливанням і зіткненням антен з обшивкою. Однак вчені сподіваються, що дотики будуть досить «м’якими», а деформації — зворотними. Після запуску Mars Express із космодрому Байконур у липні 2003 року було задіяно шість із семи дослідницьких приладів на борту: стереокамера, яка здійснює повнокольорову панорамну зйомку Марса, і спектрометри, призначені для аналізу атмосфери та поверхні планети. Крім того, на борту знаходився марсохід Beagle 2, який залишив корабель у грудні 2003 і зник відразу після приземлення.

Зірка — «ізгой»

Уперше в історії астрономам вдалося побачити зірку, відторгнуту рідною галактикою, яка відлітає в міжгалактичний простір. Зірка виявилася викинутою з центральної частини нашої галактики — Молочного шляху. За словами автора відкриття американського астронома Уоррена Брауна, винуватицею катаклізму стала гігантська чорна діра, що знаходиться в центрі Молочного шляху. Саме під впливом її гравітаційного поля зірка змогла набрати швидкість, яка перевищує два мільйони кілометрів за годину. Ця швидкість, за словами Брауна, приблизно вдвічі перевищувала швидкість, необхідну для того, щоб подолати тяжіння всієї галактики та відлетіти геть.

Зірка-«ізгой» входила в бінарну зоряну систему, яка «насмілилася» дуже близько підійти до чорної діри. «Близько» — це за космічними мірками. Згідно з оцінками, відстань між бінарною зоряною системою і чорною дірою на момент катаклізму приблизно в 50 разів перевищувала відстань між Землею і Сонцем, що становить близько 150 мільйонів кілометрів. За оцінками вчених, зірки, що обертаються одна навколо другої, опинилися у фатальній близькості від чорної діри. Її могутнє гравітаційне поле прискорило обертання зірок і в результаті одна з них була поглинута «дірою», а друга, набравши швидкість, понад 30 мільйонів кілометрів за годину, була спочатку викинута з центральної частини галактики, а потім, дещо загальмувавши, і за її межі. На даний момент «викинута» зірка знаходиться на відстані приблизно 180 тисяч світлових років від Землі, у зовнішній частині Молочного шляху, названому гало. Нагадаємо, що один світловий рік — це відстань приблизно в 10 трильйонів кілометрів. Що надалі трапиться з зіркою-одинаком, ученим поки що сказати важко.