Український модерн
Національний художній музей, який знаходиться в епіцентрі протистояння на Грушевського, відкрив новий проект. І там... аншлаг
Навіть незважаючи на те, що будівля Національного художнього музею України розташована в самому епіцентрі майдановських подій, на вул. Грушевського, 6, знайшлося чимало героїчних глядачів, які виявили бажання все-таки прийти на виставку «Українська лінія модерну». Тематичні екскурсії збирають разом шанувальників модерну різного віку: родинні пари, студентів та пенсіонерів, поціновувачівмистецтва, професійних художників і мистецтвознавців.
Шедеври О. Мурашка, В. Максимовича, А. Маневича, Г. Нарбута, О. Богомазова, Ф. Кричевського, М. Жука, О. Новаківського, П. Холодного з колекції Національного художнього музею України, а також з фондів Музею мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, Музею історії Києва, музейних зібрань Харкова, Сум, Дніпропетровська, Полтави, Лебедина, демонструють етапи розвитку стилю на прикладі творчості найобдарованіших художників. Масштабний всеукраїнський арт-проект, котрий покликаний відродити історію і славу українського модерну, доповнений дуже цікавими живописними творами і предметами побуту з приватних зібрань Києва та Львова.
Стиль модерн, що склався наприкінці XIX — початку ХХ ст., знайшов яскраве віддзеркалення у всіх видах мистецтва: у станковому образотворчому мистецтві, в книжковій ілюстрації, архітектурі, скульптурі, декоративно-прикладному мистецтві. І в кожній країні «великий стиль» поєднував орнаментальність, символізм, пластичність, декоративність з національними традиціями професійного і народного мистецтва. Як стверджує куратор виставки Ольга Жбанкова, «українським майстрам вдалося знайти власну «лінію модерну» і надати йому автентичних рис, збагатити українською символікою і засвідчити співзвучність із світовими художніми процесами».
ОЛЕКСА НОВАКІВСЬКИЙ. «ЖІНОЧИЙ ПОРТРЕТ»
Для модерну притаманний «культ прекрасного заради прекрасного», особливий панестетизм: іноді вишукано красива форма стає набагато важливішою за зміст. Орнаментальність та декоративізм є центром композиції, сам колір дуже часто зовсім не відповідає «натурі», однак штучний і звучний заради більшого ефекту. У книжкових ілюстраціях, графіці, станковому живописі, а також предметах декору важливим елементом стає лінія, що звивається, яка нестримно закручується по спіралі; її справедливо було названо «удар бича».
Навіть у станкових пейзажах на перше місце виходить лінійність, акцентується рафіновано-витончений колорит, темою полотна часто стає міфологічний сюжет. Типовий приклад творів такого різновиду — «Тривога» і «Хвиля» Михайла Сапожнікова, «Морська хвиля» Володимира Бобрицького, чудові акварелі Максиміліана Волошина «Лавова симетрія», «Затока-черепашка», «Морська фантазія».
ЄВГЕН БУКОВЕЦЬКИЙ. «ПОРТРЕТ СПІВАЧКИ РЕСГАЛЬ»
Яскравий представник модерну з його ідеєю «прекрасної гріховності» — Всеволод Максимович. Про величезні картини-панно цього майстра змістовно і точно написав англійський історик Джон Боулт: «Липкі щупальця його композицій охоплюють осяяний янтарним світлом простір, заповнений эфебами, що збожеволіли, гріховними аполлонами, діонісійськими німфами та хтивими аргонавтами».
Найвідоміші роботи художника знаходяться у фондах НХМУ і представлені на виставці «Лінія українського модерну». Це знаменитий «Автопортрет», картини «Бенкет», «Аргонавти», «Поцілунок» («Коханці»). Графічні роботи Максимовича, ілюстрації до «Падіння дому Ашерів» Едгара Аллана По, і серія підготовчих малюнків, дозволяють глядачеві створити уявлення про творчу манеру «українського Бьордслея».
Строго кажучи, Максимович — епігон, однак його роботи більш ваговиті, ніж гротесково-витончені образи Обрі Бьордслея. На відміну від англійського метра, він віддавав явну перевагу могутнім античним фігурам, а не лицарям і дамам часів короля Артура. Можливо, Всеволоду Максимовичу атлети були ближчі ще й через те, що сам він входив до складу Атлетичного товариства і брав найактивнішу участь у змаганнях.
ВСЕВОЛОД МАКСИМОВИЧ. «АВТОПОРТРЕТ»
Творчість Олександра Богомазова представлена декількома графічними роботами, глядача вразить суворий чорно-білий лаконізм і чудово продумана композиція пейзажів «Фінляндія», «Озеро», «Київ. Пейзаж». Поціновувачам таланту Григорія Нарбута буде цікаво побачити його картину «Місячна ніч. Архітектурна фантазія».
Якщо говорити про пейзажі, слід відзначити живописні полотна Абрама Маневича. Його живопис демонструє вишукану лінійність, дивовижну динамічність, незвичайні поєднання тонкої колірної гами. Пейзажі «Весна на Куренівці» і «Дніпро біля Києва» — кращі зразки його творчості, з характерним для цього автора загостреним декоративізмом колориту. Лірична душевність полотен художника не може залишити глядача байдужим. Давид Бурлюк заслужено і дуже точно називав його «диригентом оркестру, в якому фарби грають в унісон без єдиної фальшивої ноти звучання». Абрам Маневич писав не тільки пагорби стародавнього Києва, він часто зображував і маленькі, провінційні українські міста — такі наприклад, як Вінниця та Фастів.
Відомий колорист Олекса Новаківський представлений на виставці кількома роботами. За часів студентства в Кракові й навчання у польських художників В. Лущкевича, Л. Вичульського та Я. Станіславського, він увібрав принципи імпресіонізму й модернізму, характерні для Західної Європи кінця XIX століття. Майстер створював картини з особливим, напруженим колоритом, типовим для художників об’єднання «Молода Польща». Сміливий і динамічний живопис Новаківського відразу ж приковує око глядача до картини, хоча в деяких полотнах читається недосказаність, яка природніше виглядала б в ескізному варіанті. «Жіночий портрет», продемонстрований на виставці, — експериментальна спроба художника використовувати всі нюанси білого кольору, ефекти від тіней та рефлекси, завдяки чому увагу глядача сфокусовано більше на декоративності кольору й лінійності ритмів, ніж на психологічному звучанні самого портрета. Композиційно і колористично вельми цікава і його картина «Лєда», також доволі соковито і живо написаний квітковий натюрморт.
Втім, варто відзначити, для стилю модерну квіти — самодостатня тема, вони присутні в багатьох творах якщо не явно, то приховано — у вигляді вигадливих і витончених орнаментів. Ілюстрації до книг, картини, малюнки — щедро рясніють рослинними елементами, іноді — стилізованими і спрощеними до схематичного позначення. Квіткові мотиви присутні на виставці в багатьох картинах, зокрема — на панно «Біле і Чорне», ескізах «Лілія» і «Хризантема» художника Михайла Жука.
Прагнучи представити стиль модерну у всій його різноманітності, куратор виставки Ольга Жбанкова представляє глядацькій увазі також цікаві предмети декоративного мистецтва: серед експонатів можна побачити сумочку, вишиту бісером, рукавички, старовинну жіночу сукню, витончено прикрашену скляними намистинками, а також авторські вишивки початку ХХ століття.
Всі п’ять залів експозиції відкривають глядачеві різні грані творчості українських майстрів, які створили чудові витвори мистецтва. Цікаво й те, що деякі роботи датуються 1914 роком, а це означає, що цього року цим експонатам виповнюється рівно сто років. Знайомство зі спадщиною «великого стилю» вдало доповнюють зразки архітектурного модерну, що добре збереглися і були відреставровані, і які демонструються в режимі слайдів на моніторі в одному із залів.
Виставка «Українська лінія модерну» відкрита для відвідувачів до 9 лютого.
