Уроки співу

Заслужений учитель України Павло Мережин пишається тим, що в його трудовій книжці лише два записи: вчитель музики і співу СШ № 101 і керівник народного художнього колективу «Хор «Зірниця» в Палаці дитячої та юнацької творчості Солом’янського району. З хором «Зірниця» Павло Васильович — м’який, по-батьківському дбайливий і вимогливий керівник — уже 44 роки. Вірніше кажучи, спочатку був один хор. Потім його випускники привели до Мережина своїх дітей, і так з’явився вокальний гурт для найменших — «Зірнички». Потім дорослі й самі захотіли «згадати дитинство» й утворили хор «Зоряна». Але це лише перша з ліній «спадкоємності» в колективі. Разом з художнім керівником із «Зірницею» працюють два хормейстери — Олена Мережина, дружина маестро, і його дочка Ірина Косенко. Попри районний статус, досягнення вихованців Павла Мережина великі. Це й десятки перемог на міжнародних конкурсах, гастролі в Україні та в різних країнах (2000 концертів за 44 роки роботи)!

Нещодавно в «Зірниці» з’явився представницький диск із записами виступів, а три колективи — «Зірниця», «Зірнички» і «Зоряна» — дали урочистий концерт перед вівтарем Володимирського собору, де в спільному виконанні дітей і дорослих прозвучали твори українських класиків — Максима Березовського, Артемія Веделя, Дмитра Бортнянського, знаменитий «Щедрик» Миколи Леонтовича, а також багато популярних фольклорних композицій. Але виступ у соборі — виняткова подія, коли місце дії диктує програму. Чим живе колектив сьогодні, можна зрозуміти, прослухавши компакт-диск, який називається «Співає хор «Зірниця».

Цей хор співає все, не соромлячись музичних адаптацій, перекладів іноземних текстів, перекладень і найсміливіших аранжувань, в яких часом дуже складно пізнати оригінал. Головне для Павла Мережина — не збереження чистоти класики, а наближення її до дитячого сприймання, яскравість і барвистість. Разом з хорами із опер «Набукко» Верді та «Євгеній Онєгін» Чайковського (до речі, оркестр замінює синтезатор, налаштований на помітні тембри) тут записаний і сучасний репертуар для дітей. Його значну частину становлять пісні Павла Мережина («Шторми», «Країна Світлих Мрій») і його дочки, керівника вокальної групи «Зірнички» Ірини Косенко («Світ чарівний», «Лагідна земля», «Казкове свято», «Цирк», «Канікули»).

Після концерту у Володимирському соборі Павло Мережин розповів «Дню» про три покоління хору і секрет власної вірності мистецтву:

— Сорок чотири роки тому Палац піонерів Залізничного району Києва запропонував мені створити й очолити дитячий хор. У той момент я закінчив консерваторію і шукав роботу. Так усе починалося... А коли відзначали 40-річчя колективу, виявилось, що випускники хору теж хочуть виступити на святі. Вони прийшли на одну репетицію, другу... і я подумав, чом би не підготувати з ними частину програми і не виступити у Володимирському соборі? Так усередині «Зірниці» склалися три співочі покоління: основний хор (власне «Зірниця»), молодший вокальний ансамбль «Зірнички» і дорослий хор, який сам себе назвав «Зоряна». До речі, «Зірнички» теж дуже цікаво починалися. Мої випускниці привели своїх маленьких дітей і попросили взяти їх у хор. Я спочатку чинив опір. А потім подумав: якщо моя дочка Ірина закінчила виш і працює моїм помічником, то хай і займеться створенням нового колективу. Зараз «Зірнички» виступають на різних заходах Солом’янського району та Києва, а коли виростуть — поповнять лави старшого хору.

До «Зірниці» десять років я пропрацював учителем музики та співу 101-ї школи. До речі, цю ж школу я й сам закінчував. Потім було Музичне училище ім. Глієра та Київська консерваторія за класом Василя Дмитровича Галицького, нині професора кафедри народних інструментів НМАУ. До речі, мій консерваторний педагог випадково потрапив на наш концерт. Говорить, що просто вирішив зайти в собор поставити свічку, — а тут ми співаємо!