«Велосипедний» пілігрим
Ніколасові 30 років. Син румунки та українця, вiн народився на Буковині. Служив в армії (радянській), навчався на теологічному факультеті в Румунії, відтак був заступником економа в монастирі... Нарешті, 5 грудня 1995 року, помінявши сутану ченця на світське вбрання, Ніколас (серед мирян — Микола) Вахнюк вирушив із майдану Незалежності в Києві, щоб об’їхати весь світ на велосипеді. «Моя місія — об’єднувати всіх людей незалежно від кольору шкіри, національності, віросповідання», — пояснює космополіт.
Чи вдасться йому виконати цю свою шляхетну місію? Хтозна. Проте, як кажуть, він крутить педалі вже третього велосипеда, «бо два з’їздив» на дорогах Казахстану, Киргизстану, Китаю, Росії, країн Західної Європи. Позаду залишилися Чечня, Дагестан, Азербайджан, Грузія. Потім були Туреччина, Сирія, Болгарія, Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща, де він влаштувався власкором католицького радіо «Марія». «Я ще навіть півсвіту не об’їхав», — каже пілігрим.
Має час. І завзяття йому не бракує.
Щодо духовного хліба, то це начебто зрозуміло. А як йому ведеться з хлібом насущним, поцікавився кореспондент «Дня» у місіонера. «Вирушив у далеку дорогу з готівкою від спроданого особистого майна. Коли ж ці гроші закінчилися, то довелося спонсорів шукати. Світ не без добрих людей. В Алмати велику допомогу отримав від францисканця- капуцина Генріха Хованця, який редагує газету «Кредо». А трейлер, до речі, виготовлено руками майстрів одного заводу в Харкові», — розповідає Ніколас. Допомагають йому і православні, і католицькі священнослужителі, українська діаспора, а також російська, румунська, польська.
Одначе молодому козакові мандрівочка, якій кінця-краю немає, уже залишила не тільки приємні й теплі спомини. У Болгарії хлопці, які українською мовою поміж собою спілкувалися, «експропріювали» в Ніколаса всю готівку, ще й відлупцювали. Доводилося йому вступати в нерівні поєдинки і на територіях інших суверенних держав. Тому на нічліг він зазвичай влаштовується в місцях, до яких «світло автомобільних фар не досягає». Тоді під зорями він уявляє, що, коли закінчиться мандрівочка, зупиниться вже до кінця свого віку в тому місці, яке йому найбільше сподобається. А поки що йому багато де сподобалося, та не так, щоб уже визначитися напевно щодо остаточного місця прописки. Відтак напише книжку про враження. «Якщо дасть Бог виручку від продажу цієї книжки, то стану засновником благодiйного фонду, щоб допомагати злиденним», — складає плани на майбутнє Ніколас Вахнюк.
А найближча мрія — знайти собі попутника: «Дуже бажано, щоб була поруч надійна людина, однодумець». Хлопець на ім’я Олег, якого він наполегливо запрошує в цю нескінченну подорож по світу, — із Хмельницького. Олег чи то ще вагається, чи то йому якісь житейські обставини стоять на перешкоді, щоб пристати на пропозицію пілігрима. Звісно, не просто стати пілігримом...
