Відкрити Україну... картиною

У Донецькому художньому музеї представлено чотирьох художників київської школи живопису — Данила Безуглого, Василя Забашту, Ядвігу Мацієвську і Георгія Меліхова. Картини, які тут експонуються, були написані в складний період (це 1940—1970-ті рр., коли в Українській академії образотворчого мистецтва та архітектури закрилася кафедра пейзажу), а крім того носять ще й документальний характер. Адже об’єкти, змальовані на полотнах, давно змінили свій вигляд. «Погляньте на цей прекрасний бузок, який росте на схилах Дніпра. Адже на цьому місці зараз абсолютно інші пейзажі. Вже давно немає цього Києва, ми знаємо абсолютно іншу столицю нашої батьківщини», — зауважила на відкритті Майя КАЛІНІЧЕНКО, директор Будинку працівників культури. Крім того, всі картини відреставровані. Майже всі раніше були в занедбаному стані, і лише через деякий час працівник Донецького музею дістав їх зі сховищ і зробив капітальну реставрацію, аж до перенесення малюнка на полотно.

«Роботи не просто відреставрували. Їм подарували нове життя. Вони були у нас в такому непривабливому вигляді, що доводилося витрачати значні сили. Більше 16-ти робіт дубльовано і перенесено на полотно. І тепер видно ту первісну фактуру, яка була в оригіналі», — говорить науковий співробітник Олександр БЛИЗНЮК.

Ще один важливий факт — виставка не лише відкриває картину того, що таке український пейзаж, але ще й відкриває імена. «Наше завдання, — кажуть у музеї, — відкрити і познайомити багатьох з вітчизняними іменами живопису, а тим більше майстрів київського пейзажу. І спробувати оживити полотна, що рідко експонуються». Так, наприклад, було відкрито ім’я художниці Ядвіги Мацієвської. Про цю художницю раніше не знали навіть деякі співробітники музею. Але її роботи вразили всіх. «Мені шкода, але раніше я не знала імені Ядвіги. Донецький музей для мене її відкрив, за що я дуже вдячна. Адже ви погляньте, які її роботи проникливі. Всі ці пейзажі ніби оживають, дуже сильні роботи. Сьогодні так важливо знати всіх наших майстрів, адже у нас є стільки прекрасного і, на жаль, поки невідомого», — вважає Майя Калініченко.

Київська художниця Мацієвська вразила працівників музею своєю долею, відображеною в повноформатних роботах. До пейзажу, на їхню думку, вона прийшла через свою роботу геолога. Саме з цією місією вона об’їздила багато куточків тодішнього СРСР. Вона — з сім’ї ворога народу, батька та матір розстріляли в 1937 і 1938 рр. Її прадід, Іван Хруцький, був відомим білоруським художником. По крихтах вона збирала роботи свого прадіда, які пізніше передала до музею в Полоцьк.

Співробітники музею стверджують: якби не рука наукового співробітника Олександра Близнюка, то ці картини так і не були б відкриті для людей. Саме його авторству належить цикл «Майстри київського пейзажу», який було розпочато рівно рік тому. О. Близнюк каже: «Ні для кого не секрет, що виставкові площі музеїв, а особливо провінційних, замалі. Вони не можуть розмістити всі картини і роботи, які є в архівах. У нас є близько 15 тисяч витворів образотворчого мистецтва, а представити в експозиції з прикладним мистецтвом ми можемо не більше 800 предметів. Тому решта чекає свого часу». Виставка триватиме два місяці, а через рік відбудеться третє відкриття цього циклу.