Віктюк і Образцова: акт другий
Твір написаний три роки тому. Це фантазії на теми твору Леопольда Захер-Мазоха «Венера в хутрі» і перипетії його особистого життя. Сюжет хвацько закручений, там присутня головна тема — роздвоєння особистості знаменитого австрійського письменника- еротомана. Ні в Україні, ні в Росії п’єса не друкувалася, а була видана в перекладі німецькою мовою. Вперше спектакль за її мотивами було показано на сцені київської консерваторії в інтерпретації постановника Ірини Конник. За словами Андрія Куркова, тоді режисер, не радячись із ним, так перекроїла п’єсу, що від неї залишилися лише фрагменти, а частина тексту виконувалася французькою мовою. Більше того, Ірина особливо не церемонилася і взагалі виключила прізвище автора з афіші.
Нині ситуація інша. Роман Григорович не тільки особисто розмовляв із письменником, але висловив низку побажань з приводу фіналу твору, запропонувавши подумати про більш емоційну кінцівку. Це питання поки що лишається відкритим. Андрій зізнався, що був приємно здивований зацікавленістю маестро не тільки в нинішній роботі, але й у подальшій тісній співпраці. Зокрема, написати п’єсу на історичну тематику часів Катерини II. Але це все ще прожекти, а поки що повним ходом ідуть репетиції «Венери в хутрі». Віктюк запропонував зіграти роль Ванди своїм трьом дорогим жінкам: драматичній актрисі Алісі Фрейндліх, екс-балерині Наталі Макаровій та співачці Олені Образцовій. Внаслідок різних причин остаточний вибір режисер зробив на користь оперної діви. Це буде їхня друга спільна робота після спектакля «Примадонна» («Антоніо фон Ельба»). Схоже, Романа Григоровича абсолютно не хвилюють критичні відгуки після тієї постановки. Він знову рветься в бій. Обіцяє, що глядачі побачать щось неймовірне. У модельєра Клавдії Зав’ялової замовлені шокуючі еротичні костюми. Як запевнив Роман Віктюк, він обов’язково привезе свій новий витвір до Києва, вважаючи, що наша публіка вельми прихильна до його творчості. І він має рацію. Фактично на всіх його виставах аншлаги. Нехай потім театральні естети кривляться, докоряючи маестро в самоповторах і цитуванні себе, любимого, а основна маса глядачів, не вникаючи в деталі, готова прислухатися до кожного слова режисера.
