«...Все ще триває епоха відкриттів»

Усе частіше українська дитяча книжка з’являється у медіа просторі, дає про себе знати через позитивні події, стає об’єктом гордості. Вона — у щорічному каталогу найкращих видань світу «Білі ворони», вона вперше цього березня взяла офіційну участь у Болонській книжковій виставці, вона перекладається закордоном. Під неї створено окремі номінації у конкурсах «Коронація слова», «Рейтинг «ЛітАкценту», «Книжка року Бі-Бі-Сі» тощо. Українська дитяча книжка стає самостійною й успішною, не припиняє ставити перед собою все вищу планку. Хоча, звичайно, їй є куди рости й до чого прагнути. В переважній більшості успіх — це заслуга ентузіастів та небайдужих до літератури людей. Держава ж все ще перебуває в ролі пасивного спостерігача.

Маріанна КІЯНОВСЬКА, директор незалежної літературної премії «Великий Їжак», літераторка, літературний критик та літературознавець:

— Одною зі значущих рис української дитячої літератури є спонтанність — у хорошому значенні цього слова, коли тексти пишуться все ще нестереотипно. Фактично, для сучасної української дитячої літератури все ще триває епоха відкриттів. Ще один аспект спонтанності — потужна емпатія, відзвук, що його книжки здатні викликати у маленьких читачів. Наші діти усе ще регочуть, читаючи про пригоди вужа Ониська, розказані Сашком Дерманським. У цьому сенсі відносна ізоляція нашої літератури для дітей та юнацтва не те щоб корисна — але нею можна скористатися. Найкращі наші книжки для дітей — чи то «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш, чи вірші Григорія Фальковича, Романа Скиби, Мар’яни Савки (усього не перелічити!) — глибоко автентичні, але водночас цілком універсальні. Я гадаю, як тільки ці книжки буде перекладено і про них стане відомо іншомовним читачам, світ їх полюбить. Нарешті багато людей одночасно усвідомили, що література для дітей не просто індикатор стану культури, а й одна з найважливіших точок стратегічного моделювання майбутнього.

Ірина ТРОСКОТ, головний редактор сайту «ЛітАкцент»:

— У час, коли книжковий ринок України перебуває, м’яко кажучи, у дуже складних умовах, саме книжка для дітей здатна втриматися «на плаву». Та чи здатні українські дитячі письменники запропонувати нам якісний продукт? Моя сьогоднішня відповідь — ні. Звісно, всі ми спостерігаємо появу нових імен, проте жоден із них не написав нічого хоча б такого талановитого, як Всеволод Нестайко, Віктор Близнець чи Володимир Рутківський. Тому мислячі батьки нині ретельно добирають для дітей чудові перекладні книжки — Марії Парр, Ульфа Старка та інших... А там й українські дитячі письменники, може, «підростуть» до того, щоб стати конкурентоспроможними...

Валентина ВЗДУЛЬСЬКА, письменниця, критик, співзасновниця блогу про дитячу літературу «Казкарка»:

— Зрушеннями, пов’язаним із українською дитячою книжкою, ми часто завдячуємо ентузіастам. Адже представити Україну в Болоньї чи Лейпцигу, заснувати премію на зразок «Великого Їжака» — це на 90% головний біль, і лише на 10% — якась віддача. А суттєва і системна зміна ситуації можлива лише за умови введення сучасної української дитячої літератури в школи. Якщо буде створено ланцюг «школа — бібліотека — видавництва — освітні інститути», ринок дитячої літератури розквітне. Так сталося в США, Великій Британії, інших країнах.

Оксана ЛУЩЕВСЬКА, письменниця, дослідниця дитячої літератури, співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка»:

— Варто виділити щонайменше дві події. По-перше, вихід спільної українсько-німецької книжки «Мама по скайпу» («Видавництво Старого Лева»), яка присвячена темі трудової міграції з України, і її презентація в Лейпцигу. По-друге, перша офіційна участь двох провідних українських видавництв — «Грані-Т» та «Видавництво Старого Лева» — у Bologna Children’s Book Fair.

Наталка МАЛЕТИЧ, письменниця, літературний критик, автор блогу про дитячі книжки:

— Українська література для дітей сьогодні розвивається в різних жанрах. Маємо історичну прозу Володимира Рутківського і Марії Морозенко, детективи Олександра Єсаулова, шкільну прозу Оксани Сайко, Валентина Бердта, Оксани Лущевської, психологічну прозу Івана Андрусяка... З’явився фактично новий для нас жанр — екоповість «Вертихвіст» Валентини Вздульської. Є й філософські казки для дітей — «Казки П’ятинки» Дзвінки Матіяш, християнська література для найменших.