Втеча з фауни

Іван Іванович вирив на подвір`ї ямку, став у неї босими ногами та зверху ноги притрусив землею. Потім розкинув руки, як на ранковій зарядці, а на руках розчепірив пальці. Тепер він був схожим на дерево.

Іван Іванович вирішив змінити тваринний стиль життя на рослинний, щоб отримувати їжу безпосередньо із землі. Зарплату по півроку не платять, ціни в магазинах такі, що ніякій тварині не по кишені, - крім, звичайно, найхижіших, які інших їдять, а магазинними продуктами тільки закусують.

Іван Іванович стояв, зануривши ноги у рідну землю, і дослухався: чи надходить у нього їжа чи не надходить? Коли він був твариною, то відразу це визначав. Щоправда, ногами він ніколи не їв, хіба що сп'яну.

З дому вибігла жінка Вірка. Ще здалеку здивувалася, що чоловік став якийсь маленький. А коли, придивившись, побачила, що він стоїть із закопаними ногами, подумала, що він почав поступово ховати себе, і зчинила галас, що межував із голосінням.

- Іване! - кричала Вірка. - Ти куди від нас зібрався, на кого кидаєш рідних дітей?

Іван Іванович мовчав. Йому як дереву належало мовчати й тільки дослухатися: чи надходить у нього їжа чи не надходить? Дерева, може, тому і не розмовляють, що зосереджені на здобутті харчу. І якщо він за все життя нічого для сім`ї не здобув, то може тому, що надто багато розмовляв.

Навколо зібрався натовп. З дому виходили сусіди, з вулиці заходили перехожі. Одні розцінювали вчинок Івана Івановича як самозакопування - щось на кшталт самоспалення, з тією лише відмінністю, що коли самоспалення, то людина сама себе спалює, а коли самозакопування - без зовнішньої допомоги їй не впоратися. Деякі рушили за лопатами.

Ноги мерзли, хоча від їжі має ставати тепло. Але це залежно від того, яка їжа: під землею, мабуть, не роз'їсися. Може, дерева для того і притрушують землею, щоб вони не впали з голоду.

Криком кричала вірна дружина Віра. Сусіди з лопатами, зметикувавши, що це не самозакопування, а звичайний рослинний страйк, раптом стали теж окопуватися у чеканні прийдешніх рослинних битв.