«Жовтень» прийняли до європейської кіноспівдружності

Як правило, в День національного кіно, ми вже багато років поспіль нарікаємо на його відсутність, хоча в останні роки вітчизняне кіно явно виявляє ознаки життя. А щоб подивитися кіно, ми прямуємо до кінотеатру. Наскільки там нам буде комфортно, залежить від репертуарної політики і, безумовно, від роботи колективу кінотеатру, від його творчого потенціалу.

Це стало головною темою розмови з директором кінотеатру «Жовтень» Людмилою Горделадзе, яка кіно любить, знає і вміє подати глядачу.

— Людмило Борисівно, найстаріший київський кінотеатр «Жовтень» першим серед кінотеатрів України прийнято до європейської організації «Європа-сінема». Як це сталося?

— Асоціація «Європа-сінема» — це кілька європейських проектів. Перший з них — французький, що фінансується державою, він покликаний підтримувати кінотеатри, плідно працюючі з французьким кіно. Другий рівень — підтримка Європейським союзом тих кінотеатрів, які працюють з кіно країн ЄС. І третій, найвищий рівень, де гранти вище, — отримують кінотеатри, які працюють з репертуаром фільмів, вироблених в рамках «Єврімаж», неурядової організації — міжнародної кінофабрики для кооперації кіновиробників Європи. На жаль, Україна поки не вступила до «Єврімажу».

На кінотеатр «Жовтень» поширена програма, яку підтримує МЗС Франції. Цей проект існує вже два роки, і працюватиме ще три. На запит Асоціації, наш кінотеатр репрезентував репертуарні звіти й статистичні дані з прокату французького кіно і фільмів країн ЄС за 2007—2008 рр. За цими документами, а статистика, що міститься в них була оцінена дуже високо, кінотеатр «Жовтень» і було прийнято до «Європа-сінема». Причому ми отримаємо грант і за 2007 рік, оскільки цей рік вже завершено, в сумі 10 тисяч євро і аналогічно за 2008 р. Наскільки мені відомо, наші показники значно перевищили прийнятні для вступу до Асоціації цифри — європейське кіно становить в нашому показі 40% від всіх сеансів.

— Це поточний прокат або спецпрограми, якими ваш кінотеатр традиційно займається?

— Враховується все, але формально йдеться тільки про покази на кіноплівці, хоча сьогодні чималий сегмент кіно, яке демонструється у нас, йде на цифрових носіях. «Жовтень» першим в Україні відкрив професійний відеозал. Тепер їх два — на 50 і 70 місць. Представник «Європа-сінема» Олена Райхман під час візиту до Києва для ознайомлення з нашою роботою наголосила, що, оскільки такі великі країни, як Україна, Росія, Білорусь і ін. досить активно працюють з контентом європейського кіно на цифрі, ЄВРОПА-СІНЕМА, можливо, перегляне свою вимогу до ексклюзивності стандарту показу на целулоїдній кіноплівці.

— Що нового чекає на постійних глядачів кінотеатру, в зв’язку з отриманням гранта?

— Ми багато уваги приділяємо поліпшенню комфортності для глядачів під час показу і розробляємо нові сервісні послуги. Наприклад, не так давно ми запустили зал «Класик», використавши 60 м2 фойє. Зробили ми це за свої гроші, взявши кредит у банку. Переобладнали новими зручними кріслами зал «Аншлаг», який був першим відеозалом в Україні, що показує ліцензійне, з прокатними посвідченнями, відео. Зараз плануємо відкриття експериментального відеозалу на площі банкетного залу кінотеатру. Це буде зал музичного фільму. Глядачі сидітимуть на диванчиках за столиками і в них буде можливість під час перегляду скористатися послугами бара. Наш кінотеатр старий і ми стараємося все, що можна і на що вистачає ресурсу, оновити. При кінотеатрі відкрито магазин дисків і книг. Це також нова, здавалося б, непряма для кінотеатру справа, але це ще одна спроба йти назустріч глядачеві. У широкому асортименті — легальний контент авторського кіно. Такий магазин має супроводжуватися продажем часописів і книжок про кіно, але, на жаль, ми поки не можемо знайти постачальників книжок із кіномистецтва. У Києві організований книжковий ринок, по суті, зруйновано — немає оптовиків, які могли б постачати потрібну продукцію до магазинів. Так що, крім вінницького видавництва «Глобус-прес», яке послідовно видає літературу з мистецтва кіно, і з яким ми працюємо напряму, таких видань взяти ніде.

Крім того, є ідея-мрія створити на базі нашого магазина-кінотеатру читацький клуб — з дійсним членством, із можливістю спілкування за уподобаннями, з почесними гостями, з проведенням тематичних заходів і зустрічей.

Як і раніше йде інтенсивна робота з удосконалення репертуарної політики. Передусім — це негучні фестивалі. Йде програма фільмів Сергія Параджанова. Вона підготовлена спільно з музеєм С. Параджанова в Єревані. Керівництво музею надало нам не тільки деякі диски з фільмами, але й на цифровому носії копії його картин і інсталяцій. Ми їх надрукували і паралельно з кінопоказом, у фойє «Жовтня», організована виставка робіт метра. Для мене стало несподіванкою, що найбільшою популярністю користується фільм «Тіні забутих предків», раніше здавалося, що менш відомі фільми будуть більш запитані.

До Дня незалежності ми організували ретроспективний показ фільмів українського кінорежисера Олеся Янчука, інформаційним приводом для якого стала його прем’єра «Владыка Андрей», який вийшов в широкий прокат на початку вересня.

Триває наш довготривалий проект «Відкрита зона» — нічний показ фільмів (3 картини) у вихідні дні. У рамках цього проекту плануємо велику програму німого кіно в супроводі живої музики. Це дуже популярно й модно зараз у всьому світі, тепер, сподіваюся, буде й у нас.

Ну й, звичайно, ми продовжуємо працювати з великими фестивалями. Це й МКФ «Молодість», і фестивалі окремих країн. Найближчим часом буде показ узбецького та болгарського кіно.

— Ваш кінотеатр був першим, хто запустив зали публічного показу відео, яким чином верстається програма цих залів?

— У кінозалах, яких у нас — два, ми дотримуємося американської системі — прем’єра в четвер і ексклюзивний прокат протягом двох перших тижнів. Блокбастери важливі для глядача в перші дні показу, а великої різноманітності ми надати не можемо через малу кількість залів. У репертуарній же політиці відеозалів ми додержуємося принципів театрального показу або театральної афіші. Це європейське, російське, навіть американське, але арт-хаузне кіно. Тут немає сенсу показувати одне й те саме кіно по шість сеансів на день. Кожний, хто хоче подивитися улюблені або невідомі фільми, може вибрати для себе зручний час протягом місяця.

— Така велика робота, яку здійснює колектив кінотеатру, підтримується кимсь? Мається на увазі влада міста, району, спонсори?

— Вона беззастережно підтримується глядачами. І це для нас дуже важливо і є величезним стимулом. Ось зараз з’явилися публікації про те, що кінотеатр «Жовтень» буде продано з аукціону, і тут же пішли нескінченні дзвінки наших глядачів, готових виступити на захист улюбленого кінотеатру.

— Уже майже рік йде показ іноземного кіно українською мовою. Як це позначається на відвідуваності? Які перспективи у глядачів вибирати?

— Показ цікавого фільму українською мовою практично, в плані касових зборів, нічим не відрізняється від такого ж показу російською. Я як людина і як глядач, вважаю за краще дивитися американське кіно англійською з українськими субтитрами. Але це моє бажання не поділяє наша аудиторія. Ми пробували, такі покази збирають набагато менше глядачів, хоча весь цивілізований світ дивиться кіно з субтитрами. Але для того, щоб привчити нашого глядача до такого показу, було б непогано, щоб дистриб’ютори надавали для кінотеатрів два варіанти кінострічок. На жаль, загальна ситуація відвідуваності кіно порівняно з минулим роком погіршилася. Щодо нашого кінотеатру можу сказати, що валовий збір хоч і збільшився на 24%, але це не тішить, бо сталося це, в основному, за рахунок підвищення цін. А відвідуваність виросла всього на 1,8% і це, незважаючи на введення додатково залу...

Що стосується російських фільмів, то вони йдуть мовою оригіналу з субтитрами. Тут проблема в іншому — російське кіно для українського глядача втрачає свою привабливість. Українська аудиторія вже менше солідарна з кіноідеями сусідньої країни. На жаль, ця ніша не заповнюється поки належно українськими фільмами.

— Кінотеатр «Жовтень» веде велику роботу з кіновиховання, залучення глядача до кращих зразків світового кіно, по праву є яскравою культурною точкою на карті міста. А місто в цьому зацікавлене?

— Скажу чесно, ми на собі цієї зацікавленості не відчуваємо, якщо не вважати нескінченних перевірок. Півтора року тому ми прийняли важке рішення і взяли кінотеатр в оренду, вигравши велику кількість судів різних інстанцій. Оскільки ми орендарі, то й не претендуємо на яку-небудь фінансову допомогу. Не заважали б нам працювати, не виселяли, все інше зробимо самі. Для глядача і разом із глядачем. Принаймні, згідно з договором, який діє до 2020 року.