«Журналісти, давайте... жити»
Серед інших конкурсів, завдання яких — визначити «who is who» у сфері мас-медіа, Всеукраїнський конкурс засобів масової інформації «Золоте перо» відрізняється, передусім, своїм підходом до вибору кращих. Тут переможців визначає не високочоле журі з компетентних експертів, а самі читачі (слухачі, глядачі). Фундаментом конкурсу (організатори якого — Національний союз журналістів України і Центр соціально-політичних технологій) служить соціологічне дослідження, яке щорічно проводиться і визначає інформаційні переваги опитаних. Тому цілком природно, що значна частина запитань «Дня», адресованих президенту «Золотого пера» Ларисі Медiнiй і відповідальному секретарю конкурсу Леоніду Пограничному, які днями побували в гостях у нашої газети, торкалася об’єктивності конкурсу. Адже не секрет, що критерії, якими керуються експерти (об’єктивність, достовірність тощо), і часто головний для споживача інформації критерій «цікаво-нецікаво», здатні детермінувати ледве не полярні результати. Крім того, як показала вітчизняна практика, та чи інша політична ситуація може досить відчутно вплинути на медіа-переваги споживачів інформації. І з цього погляду визначення переможців конкурсу за результатами дослідження, що проводиться лише раз на рік (на більше у організаторів коштів, на жаль, немає), уявляється не зовсім правомірним. У той же час саме орієнтація безпосередньо на смаки читача (або глядача) і робить конкурс унікальним свого роду. І ще одна деталь — нагороджується в тій чи іншій номінації (а їх близько десяти) не окремо взята людина, а кращі рубрики (якщо йдеться про газети) чи програми. Проте організатори «Золотого пера», за їх словами, прагнуть не тільки назвати кращих у сфері мас- медіа, а й просто влаштувати свято для журналістів, надати їм чергову можливість поспілкуватися і навіть — здружитися. Що, погодимося, в умовах відсутності у українських працівників пера і мікрофона почуття корпоративності дуже важливе.
