Альтернативний сектор незалежності

Будь-яке хороше слово, а тим більше невеликий вербальний аванс піднімає настрій, стимулює, надихає. Скажімо, спікер з питань енергетики фракції «зелених» у німецькому парламенті Олівер КРІШЕР оголосив минулого тижня, що партія «Зелені» вважає недопустимим імпорт сланцевого газу з України і Польщі. «Ми не можемо заборонити відповідну технологію тут у Німеччині, а потім імпортувати сланцевий газ з України або інших країн», — сказав він журналістам, визнавши тим самим Україну лідером «сланцевого руху» в Європі. Зрозуміло, коли справа дійде до реального експорту, то ми в Україні, як і поляки, такими заявами будемо невдоволені і навіть обурені. А зараз вони звучать як приємна серцю музика. У наші здібності, можливості і вміння вірять, нас уже побоюються як конкурентів. Тим більше, що раніше нинішній віце-прем’єр-міністр, а тоді міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко прогнозував, що через сім-десять років країна стане експортером сланцевого газу.

Утім, той же Крішер насправді не вірить, що Польща й Україна в недалекому майбутньому зможуть вийти на видобуток сланцевого газу в таких об’ємах, щоб його експортувати. Більш того, він, схоже, записний песиміст, оскільки передбачає, що і в Німеччині видобуток сланцевого газу не має перспектив. «Хоча в деяких землях проводяться дослідження, — продовжував спікер зелених, — у цілому я не думаю, що це матиме серйозне продовження... Ми вважаємо технологію гідророзриву пласту небезпечною». Відповіді на всі ці проблеми «День» сподівався отримати, вирушаючи на українсько-польську газову конференцію у Варшаві. Тут не було зелених, які ставили б під сумнів ті чи інші технології, але було чимало професіоналів, здатних дати відповідь на будь-які запитання.

На жаль, українська сторона, представлена НАК «Надра України», не ініціювала обговорення серйозних питань і намагалася вразити учасників конференції доволі слабким рекламним відеороликом. Єдина корисна інформація, яку можна було почерпнути з продемонстрованого відеоряду і виступу представника НАК, — це обіцянка міністра палива й енергетики України створити єдине вікно для прийому документів від компаній, що бажають інвестувати у видобуток сланцевого газу. Порадував термін, визначений чиновниками для роботи з цими документами, — один місяць. Чи дотримуватимуться його — це вже, як кажуть, зовсім інша історія.

Зате поляки з максимальною відвертістю говорили про проблеми, з якими стикається «сланцева революція» в їхній країні. Геолог із польського Інституту енергетичних досліджень Павел ПОПРАВА зазначає, що Польща й Україна перебувають лише у першій фазі пошуків і посилається на досвід США, де перші родовища сланцевого газу розвідували, за американськими мірками, дуже довго — від початку пошукових робіт до виробництва минало два роки. Експерт вважає, що цей досвід у Європі неможливо повторити... «Ентузіазм енергосектора, що вже падає, — говорить він, — визначений модою на сланці на фінансових ринках, яка вже минула». Крім того, за словами Поправи, у зв’язку з нюансами регулювання ринку видобутку сланцевого газу в Польщі може створитися складна ситуація. Уряди країн ЄС не винесли уроків і чекають, хто перший створить законодавство, зокрема податкове, для видобутку сланцевого газу.

«Шість свердловин ми вже пробурили, — говорить Павел МАРТІНЕК, заступник голови компанії Orlen Upstream, — і хочемо цього року провести два гідророзриви, в результаті чого отримаємо певні знання, які допоможуть у розгортанні подальших робіт». Він стверджує, що Orlen є чим пишатись. Але водночас зазначає, що частенько «доводиться боротися з законом, положення якого створювали ще для видобутку кам’яного вугілля і не зовсім підходять для діяльності у розвідці нетрадиційних вуглеводнів. За словами Мартінека, його компанія перебуває в процесі створення нового законодавства, але не сподівається, що він (процес) може бути невдовзі завершений, а всі її пропозиції враховані.

Директор з розвитку бізнесу компанії United Oilfield Services Цезарій ФІЛІПОВИЧ нарікає на відсутність дозволів на видобуток сланцевого газу в країнах ЄС, на активні дії екологів, «протисланцеве» лобіювання «Газпрому» і французьких виробників обладнання для атомних станцій. Філіпович зазначає, що в Польщі досі немає законодавчого регулювання видобутку сланцевого газу. Через це, за його словами, «емоції в країні розпалюються», а фірми, які він представляє, «замість того, щоб шукати газ, боротимуться за дозволи це робити». Фахівець повідомив, що в Польщі від початку пошукових робіт пробурено 46 свердловин, у тому числі п’ять горизонтальних. Проте всі вони виявились непродуктивними або, як кажуть геологи, сухими.

Процес створення законодавчої бази для розвідки і видобутку сланцевого газу тривожить і євродепутата Конрада ШИМАНСЬКИ. Він вважає, що «Брюссель генерує в цьому питанні деякі ризики». Він передбачає, що законодавча система в Україні сильніша, ніж у Польщі, де поки що панує хаос. Крім того, на боці України у справі видобутку сланцевого газу грає також і те, що густота населення у неї менша, ніж у Польщі. У результаті й витрати на буріння свердловин під сланцевий газ можуть бути на 30% менші, ніж у Польщі, де, за його словами, наразі причиняється вікно для інвестицій у сланцевий газ, яке ще три роки тому було широко відчинене. На думку євродепутата, рівень ризику під час пошукових робіт на сланцевий газ має бути значно знижено — чому можуть слугувати і капіталовкладення держави та введення нею спеціальних податкових стимулів. Поки ж, як говорить Шиманськи, регулятор у Польщі не дає жодних гарантій, що той, хто займається пошуками сланцевого газу і знайде його, займатиметься й видобутком.

Про реальну ситуацію з видобутком сланцевого газу в Україні говорив народний депутат, член комітету з ПЕК Ігор ВАСЮНИК. «Від моменту підписання угоди про розділ продукції між компанією Shell і Україною в суспільстві розгорнулася жвава дискусія, хоча і експерти, і громадськість країни здебільшого позитивно сприймають цю угоду, — зазначає Васюник, — розуміючи, що це — крок до досягнення економічної незалежності нашої держави, як сильний у майбутньому поштовх до розвитку нашої економіки». «Але підписання угоди не тотожне видобутку, — підкреслює народний депутат. — У нас є дуже багато питань, які вимагають обговорення й вирішення. І найперше — це відповідність нашого законодавства умовам видобутку сланцевого газу. Суспільство хвилюють питання екологічної безпеки. І є навіть певні упередження і протистояння, викликані тим, що угода між Україною і Shell є закритою, таємною. Я думаю, що це недопустимо, особливо з урахуванням того, що це — найбільший інвестиційний проект від часу незалежності України».

За словами Васюника, таємність проекту вказує на можливість якихось корупційних дій. Щоб населення не чинило опір видобутку сланцевого газу, на думку члена профільного парламентського комітету, треба організувати обговорення питань про можливі екологічні ризики зверху донизу, від Верховної Ради до місцевих громад. Відсутність такої моделі обговорення в Європі є, за словами Васюника, проблемою №1 і може заблокувати видобуток сланцевого газу. Політик зазначив, що 15 травня в Києві буде проведено парламентські слухання з цього питання. Він розповів про законодавчі акти, прийняті в Україні для забезпечення сланцевої революції. Водночас він вважає неправильним, що сьогодні робота з розвідки і видобутку сланцевого газу регулюється в Україні не стільки законами, скільки угодами про розділ продукції...

«День» попросив народного депутата спрогнозувати, коли ж сланцевий газ стане в Україні реальним чинником зміцнення енергетичної незалежності? Відповідаючи, народний депутат сказав: «У мене є надія, що ми нарешті перейдемо від слів до справи і зрушимо з місця. Для цього треба вирішувати питання поінформованості населення про екологічну безпеку, про соціальні інфраструктурні проекти, які реалізовуватиме інвестор. Це надзвичайно важливо». Він підкреслив, що і провладні сили, і опозиція знаходять у парламенті з цих питань точки зіткнення. Народний депутат вважає, що Україна вже через п’ять років на практиці зможе реалізувати все те, що наразі декларується.

Маркіян МАЛЬСЬКИЙ, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща:

— Українсько-польська господарська палата організувала першу українсько-польську газову конференцію. Експерти обох країн обговорили на ній питання енергетичної співпраці між Польщею та Україною, а також питання енергетичної безпеки в цьому регіоні, який є визначальним для енергетичної безпеки Європи в цілому. Було порушено й тему підписання меморандуму про економічний і правовий аналіз будівництва гілки газопроводу «Ямал-2». Потрібно зазначити, офіційна реакція польської сторони, і президента країни, і прем’єр-міністра була дуже чіткою. Президент прямо заявив, що Польща як стратегічний партнер України, як держава, що всіляко підтримувала вступ України до європейського Енергетичного товариства, не зробить жодного кроку, котрий би зашкодив національним інтересам України. Такої ж позиції дотримується і прем’єр-міністр. Він зараз створює комісію, яка досліджуватиме весь процес підготовки, створення й підписання цього меморандуму. І в польському парламенті, і в уряді цим займаються. Це питання цікавить і раду національної безпеки Польщі. Тож сьогодні ми маємо всі підстави подякувати Польщі за те, що вона ще раз підтвердила, що є нашим постійним стратегічним партнером, який дбає про дотримання національних інтересів України та високо тримає рівень польсько-українського партнерства.

Важко сказати, чи існує процедура денонсування для зазначеного меморандуму. Важливо, що представники польського бізнесу і державної енергетичної компанії на газовій конференції заявили, що меморандум, про який ідеться, не має жодного конкретного інвестиційного чи економічного значення. Він має на меті організацію робіт щодо аналізу можливої ситуації. Меморандум, згідно із заявами польської сторони, не містить жодних конкретних зобов’язань щодо інвестування й початку будівництва нової гілки газопроводу «Ямал — Європа».