«Ми не дотуватимемо «Газпром»!..»

Єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер провалив свою місію арбітра. Тристоронні газові переговори, посередником якого він був, учора остаточно зазнали фіаско. Росія проігнорувала запропонований Еттінгером «антикризовий план» і учора закрутила газовий вентиль, перевівши Україну на передоплату.

Розуміючи те, чи ні, але Європа, «схиляючи нас до компромісу» вустами єврокомісара з енергетики, фактично підіграла Кремлю. Україна ще у квітні заявила про те, що збирається оскаржувати ціну на газ, встановлену «Газпромом» у Стокгольмському арбітражному суді. А потім нам «порадили»  тристоронні переговори. І що? Поки ми за посередництвом пана Еттінгера вели сумнівні завідомо програшні переговори, про що неодноразово попереджали українські експерти,  «Газпром» сам пішов у суд. Учора російський газовий монополіст подав на Україну позов до Стокгольмського арбітражу з  вимогою сплатити 4,5 мільярда доларів боргу за спожитий газ.

Україна у відповідь теж заявила, що подала позов до Стокгольмського арбітражу. За словами глави «Нафтогазу» Андрія Кобелєва Україна в арбітражі, окрiм зниження цiни та повернення переплати, вимагає перегляду й iнших дискримiнацiйних умов.

«Ми не будемо дотувати російський «Газпром». Українці не будуть витягати з кишень 5 мільярдів доларів на рік, щоб Росія купувала на ці кошти зброю, танки, літаки і бомбила українську територію», — заявив на учорашньому засіданні уряду прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк.

«День» попросив юриста, директора юридичної компанії Lions Litigate Станіслава БАТРИНА прокоментувати, що позов росіян означає для нас, чи ослабляє він позицію української сторони в судді та чому «Газпром», позицію якого донедавна називали «слабкою» та «завідомо програшною» для Стокгольмського арбітражу раптом вирішив сам поперед України піти до суду.

— Пане Станіславе, то хто все ж таки перший подав до суду: ми, чи Росія?

— Україна нарешті вже подала позов до Стокгольмського арбітражу. Росія каже, що теж. Сказати відповідь напевне на ваше запитання я не можу. Ми можемо тільки здогадуватися:  хто перший.

— У якому порядку тоді розглядатимуться ці справи?

— Вимоги «Газпрому»  — стягти борг за поставлений в Україну газ. До речі, важливо підкреслити, що частина  тих грошей, які з нас вимагатиме «Газпром» у суді, була заборгована ще за часів Януковича.  А це близько 1,5 мільярда доларів. Інша частина — 3 мільярда доларів — росіяни нарахували Україні за газ, який ми купували з квітня до травня цього року.

Вимоги позову «Нафтогаз України» — в двосторонній газовій угоді закріпити ціну 268,5 долара за тисячу кубометрів до 2019 року.

Але є один важливий момент. Ці вимоги будуть об’єднані у Стокгольмі. Адже є такими, які піддаються до взаємозарахування.

Тому розгляд справи у Стокгольмському арбітражі закінчиться тим. Що ми однозначно отримаємо іншу суму боргу та ціни на газ, ніж маємо зараз: на користь однієї із сторін. 

— Ви сказали об’єднають. Чому?

— Підставою для об’єднання буде єдиний газовий контракт від 2009, на  який посилаються сторони. За ним російська сторона хоче стягнути  борги з України. А Україна оскаржуватиме ціну.

— На чому «Газпром» буде будувати свою доказову базу та що цьому може протиставити Україна?

— Як виявилося, ми заборгували «Газпрому» 1,5 мільярда доларів ще у 2013 році. Ці гроші, скоріш за все, «Газпром» поверне собі.

15 ЧЕРВНЯ ПІД ЧАС НІЧНИХ ГАЗОВИХ ПЕРЕГОВОРІВ У КИЄВІ ГОЛОВА «ГАЗПРОМУ» ОЛЕКСІЙ МІЛЛЕР (НА ФОТО — ПРАВОРУЧ) ПОКИДАВ БУДИНОК УРЯДУ, В ЯКОМУ ВІДБУВАЛАСЯ ЗУСТРІЧ, НА ЗАГАДКОВІ 10 ХВИЛИН / ФОТО РЕЙТЕР

А от щодо боргу в 3 мільярда, який нам приписують за квітень-травень цього, то рішення суду має бути однозначно на нашій стороні., і  буде закріплена ринкова ціна на газ.

Але, повертаючись до тих 1,5 мільярда доларів... Потрібно розібратися, чому Україна їх не заплатила і хто є відповідальним за це.

— А все ж таки: чим Росія аргументуватиме свій перегляд в бік збільшення ціни на газ для України у квітні?  Анексією Криму і на цій підставі розірванням Харківських угод? Суд з огляду на позицію світу, зважатиме на ці аргументи?

— Якраз російська сторона буде наполягати, щоб ми відсторонилися від політичних подій — від анексії, міжнародних зобов’язань...

— Але це ж і було їхньою підставою для того, щоб розірвати домовленість щодо ціни, яку вони підписали з Януковичем? 

— Через один момент — одностороннє скасування державного акту.

Але їх позиція в Стокгольмі буде приблизно такою: давайте не будемо зважати на політичні події, давайте читати чітко текст контракту 2009 року, з якого сьогодні, відповідно до формули, випливає ціна в 485 доларів за тисячу кубометрів. Вони будуть казати, що всі інші їхні державні рішення, то були акт доброї волі. Тому в Стокгольмі не можна на це не зважати.

Позиція ж української сторони буде полягати в тому, що на перший квартал вже цього року уряд РФ встановив знижку на газ для України. І українська сторона говоритиме, що то був не просто акт доброї волі. Ціна в 268,5 доларів означає, що сторони дійшли згоди, щодо зміни  істотних умов контракту. Тобто сторони вважали, що вони прийняли за формульну ціну на цей рік 268,5 доларів за тисячу кубометрів. Беззастережно. І тому Україна буде говорити, що ми з радістю платили б і в квітні, й у травні, й у червні, але росіяни вимагали 485 доларів. А розраховуватися вчасно ми не змогли через форс-мажорні обставини — напад Росії на Україну та анексію частини нашої території. І не можна вважати це непов’язаними речами, оскільки Росія є акціонером «Газпрому».

— Чи може Росія «купити» рішення Стокгольмського арбітражу?

— Такий ризик є. І не потрібно вигадувати. Є моменти лобіювання, моменти впливу. Ні для кого не секрет, що судді навіть, на перший погляд, поважних європейських інституцій як ООН, — це дуже часто «залежні» люди. В РФ будуть намагатися використати це.

Але є суттєвий момент. Від самого початку проблема України — це проблема всього світу. І зараз у Стокгольмі віт теж буде сперечатися за вплив на цих суддів.

Нагадаю, що відповідно до процедури Стокгольмського арбітражу, один суддя буде призначений з української сторони, один — з російської, а третій — це незалежна людина, яку визначає Стокгольмський арбітраж. Його гонорар складатиме близько 250 тисяч євро. І це має  бути людина, яка має беззаперечний авторитет у світі. Бо такого об’єму спори Стокгольмський арбітраж ще не розглядав. Подивимося, кого призначать і самі розумієте, якщо там буде людина, яка за весь час своєї кар’єри демонструвала принципову позицію, має бездоганну репутацію, це фахова людина — то вона не дозволить собі піддатися впливу РФ.

— А хто буде суддею від України?

— Прізвище вже відомо. Але із зрозумілих причин, я поки не можу його назвати.