Монологи Влада Троїцького: про бачення перспективи
Нагадаємо, Влад Троїцький є засновником ЦСМ «ДАХ», музичних колективів «ДахаБраха» та Dakh Daughters, а з недавнього часу — художній керівник Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва. Режисер уперше після призначення на нову посаду публічно висловив свою програму у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва . До уваги читачів фрагменти бесіди з режисером.
ПРО КИЇВСЬКИЙ МУНІЦИПАЛЬНИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ТЕАТР ОПЕРИ І БАЛЕТУ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА
— Моє призначення на посаду художнього керівника Київського муніципального театру опери та балету для дітей та юнацтва вважаю не очікуваною ситуацією, адже моя співпраця із державними установами дуже специфічна, — зізнався Влад ТРОЇЦЬКИЙ. — Держава сама по собі, я сам по собі! І раптом я з’являюся у театрі, штат якого нараховує 374 особи. І навіть сама цифра привела мене в містичний жах: симфонічний оркестр, балетна трупа, хор і солісти у два склади. Позитивним моментом для мене було те, що всі ці люди працюють, підтримують свої вміння, дуже трепетно ставляться до своєї роботи, на противагу іншим театрам. Але є невеликий недолік — це застаріла презентаційна та візуальна форма вистав.
Перше, що зробив у музичному театрі, — вигнав із фойє виставки промислових товарів. Я не розумію, як дітей можна вести на виставу повз ряди з одягом та взуттям. Дивно, що ніхто з акторів досі не обурився, я б не вийшов на сцену танцювати в «Лебединому озері», поки це неподобство відбувається у театральному фойє... Я вже провів перший експеримент із хором у Музичному театрі, вивів вокалістів у фойє. Це 18-метровий купольний простір — практично унікальне храмове приміщення, яке потрібно використати для творчих практик. Попросив співаків стати по колу і проспівати духовний репертуар. І ми отримали нове звучання хору! Відбулося диво, на вокалістів опустилася благодать... Втім, як завжди в колективі, найконсервативніші захищають свої права, а ті, хто відчуває паросток нового, швидко відмовляються під впливом сильніших. Мені важливо привести актора до красивого стану. Маю на увазі не макіяж, чи костюм, а внутрішнє сяйво...
ПЕРЕТВОРЕННЯ МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ НА... «СКОВОРОДА-ЦЕНТР»
— У першу чергу треба змінити назву із невимовної — Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва — на більш звучну та простішу, наприклад, «Сковорода-центр», адже саме приміщення театру — навпроти пам’ятника Григорію Сковороді. Але це зміна назви не театру, а даного приміщення, що міститиме у собі ще декілька творчих інституцій. Домінантними залишаються вистави для дітей та юнацтва музичного напрямку. Нова назва лише розширить діапазон та цільову аудиторію. Так, у репертуарі є чудові вистави, які не зазнають змін, але деякі з них будуть осучаснюватися та доповнюватися. Наприклад, оперний та балетний проект «Абетка», який треба лише відкоригувати. Окрім цього, ми будемо тісно співпрацювати з Центром сучасної хореографії на чолі з Раду Поклітару. Наразі запускаємо проект разом із British council та Французьким інститутом, їздимо за кордон дивитися шоу-кейси та вибираємо цікавих хореографів із Великобританії, Німеччини, Франції, Ізраїлю, Росії, які будуть ставити із трупою нові балети, щоб київська публіка усвідомила, що сучасна хореографія в Україні є!
Концентрований показ дає можливість вибрати найкращих хореографів. Також хотілося б відкрити Центр сучасної опери, адже в нас немає навіть поняття — «Нова опера». Це абсолютно порожня ніша! Теж саме стосується репертуару для юнацтва. Вікова категорія від 12 до 17 років не отримує ніяких вистав. І ще потрібно збільшити вечірній репертуар театру, адже є потенційна глядачева база Києво-Могилянської академії — еліта гуманітарної освіти України, і було б добре, щоб ввечері вона могла подивитися щось гідне. Це будуть окремі творчі інституції, де можуть брати участь усі працівники Муніципального театру, вони також даватимуть змогу збільшити і матеріальний дохід акторів.
Для Центру існує три зали, і його можна запустити в режимі нон-стоп практично з восьмої ранку і до вечора, можливо, навіть продовжити нічною історією. Адже дивно, що ввечері в такому приміщення в центрі міста — тиша, чому б не використати його з користю. Вважаю, що треба змінити менеджмент театру. Мене обурюють денні вистави по буднях, які грають актори для шкіл. Зграї дітей, яких насильно заганяють у театр, зовсім не сприймають виставу. Це не дає ніякого освітнього результату, а тому цю систему культпоходів потрібно змінювати.
Наразі мене звинувачують, що вижену бідних працівників театру. Ні, це неправильно — по-радянськи зробити зачистку. Нікого із творчого колективу не буде звільнено! Сьогодні треба подолати недовіру колективу до нового, адже актори налякані, а ті, хто захоче змінюватися, будуть працювати й далі.
Перші проекти в «Сковороді-центр» плануються на грудень. А великі творчі події відбудуться весною. Я бачу Контрактову площу культурним центром Києва. Гостинний двір — це не лише жертва. Навпаки, жахливе старе приміщення відремонтують, і окрім бутиків там планують зробити й театральний майданчик. Плюс «Сковорода-центр» може швидко стати одним із найцікавіших театрів Києва. Для цього потрібно витратити кошти на світло, техніку, розширення репертуару, а це не такі й великі гроші.
ПРО ЗМІНИ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА ЛЮДСЬКІЙ СВІДОМОСТІ
— Зараз в Україні починається дивний час, коли люди перестали відчувати себе «відстоєм», і мені це дуже подобається. Постійно транслюється, що ми — «окраїна» й нам потрібно вибирати між Європою та Росією. Але головна проблема в нас самих — як ми ставимося до свого життя і що ми готові в ньому змінити. У Львові це розпочалося трохи раніше, а до Києва прийшло нещодавно. Це стан лялечки метелика, коли вона ще не гарна, але згодом відкриє свої крильця і розпочне літати. Я радію, коли виростає відчуття довіри одне до одного.
СПІВВІДНОШЕННЯ ОСОБИСТОГО ЛЮДСЬКОГО ВИБОРУ ТА ФАТУМУ
— Якщо ти не будеш корегувати своє життя, рок тебе «з’їсть»! Кожному з нас щосекунди дається можливість щось свідомо змінити. Тут виникає тільки одне запитання: чи вистачає в тебе мужності? Наприклад, в мене після важких розмов із колективом буває, що, повертаючись додому розшматованим «м’ясом», думаю про те, що треба випити вина і трохи розслабитися. Але на другий день розумію, що так можна спитися! Краще зробити гімнастику, або прочитати хорошу книжку.
