Погранична ситуація

У словнику президента Росії Володимира Путіна «мир» — це «війна», а будь-яка спроба опору агресії Росії — це агресія проти Росії. Буде це Україна чи НАТО — на його думку, єдине можливе «мирне» врегулювання конфлікту — це здача Російській імперії. Цього не станеться. Значить, Путін продовжуватиме війну, в якій не зможе перемогти.

В той час, коли керівники держав НАТО у Вельсі вирішували, як відповісти на агресію Росії й укріпити безпеку Балтії, в Україні було досягнуто угоди про нібито перемир’ї, однак на території члена НАТО Естонії російські спецслужби викрали співробітника установи безпеки цієї країни.

Минулого понеділка Європейський Союз домовився про нові санкції проти Росії, але відклав їх запровадження, сподіваючись на те, що перемир’я в Україні збережеться. Такі надії навряд чи виправдаються. І на прийняті НАТО рішення з додаткового захисту своїх країн-учасниць від можливого військового вторгнення Росія шукатиме можливості відповісти іншими засобами.

Путін аж ніяк не досяг своїх цілей ні в Україні, ні у великій війні проти Заходу. У Росії публікуються карти Новоросії, на яких рубежі задуманого Кремлем утворення тягнуться набагато далі контрольованої військовими формуваннями сепаратистів частини території України. А НАТО вже офіційно оголошено головним ворогом Росії. Проте, судячи з реакції Москви, нові заходи західних країн можуть здатися Кремлю болісними або навіть близькими до межі терпимих.

У Вельсі НАТО вирішило забезпечити постійну присутність союзників у державах Балтії та в Польщі — щоправда, в порядку ротації, а не за допомогою постійної дислокації великого контингенту військ. Створюється підрозділ особливо швидкого реагування в масштабі бригади (4-5 тис. солдатів), який не пізніше, ніж протягом двох днів зможе прибути сюди за наказом командуючого силами НАТО в Європі, а не після політичного узгодження думок країн-учасниць блоку. У нашому регіоні буде створено склади амуніції й техніки для потреб ще більшої кількості додаткових сил. Плани оборони країн Балтії нарешті підлаштовуються під ситуацію реального вторгнення з боку Росії.

На відміну від деяких скептиків у нашій країні, Кремлю ці заходи щодо безпеки, очевидно, здаються серйозними. Незадовго до саміту в Вельсі заступник секретаря Ради безпеки Російської Федерації Михайло Попов заявив, що дії НАТО, зокрема й плани щодо Балтії є «загрозою» для Росії, яка у зв’язку з цим ще до кінця року змінить ухвалену 2010 року військову доктрину. Попов не уточнив — як саме, але хор експертів, що обслуговують Кремль, пояснює: НАТО буде оголошено ворогом Росії, і Росія надасть собі право на «превентивне» застосування ядерної зброї.

Москва, напевно, не погоджується також із тими, хто вважає, що економічні санкції проти неї неефективні. Прем’єр-міністр Дмитро Медведєв минулого понеділка заявив: якщо будуть запроваджені нові санкції проти російського енергетичного сектора, то Росія може відповісти «асиметрично» й закрити свій повітряний простір для західних авіакомпаній. Така загроза одночасно є нагадуванням про збитий у липні малазійський пасажирський літак над контрольованою кремлівськими маріонетками територією України.

Загрози прямого військового вторгнення до держав Балтії зараз на порядку денному немає, але Росія продовжить розжарювати напруженість за допомогою інших засобів. Викрадання співробітника служби безпеки Естонії змушує поставити питання: «Чи можуть відбутися аналогічні провокації і проти Латвії?». Росія не зволікає з відповіддю, і в її розпорядженні є найрізноманітніші засоби.

Генеральна прокуратура Росії відновила слідство, за підсумками якого деяким громадянам Литви загрожує кримінальна відповідальність за відмову служити у Збройних силах СРСР 1990-го й 1991-го років. Тобто: кожного литовця, який напередодні розвалу радянської імперії відмовився від служби в Радянській армії, «внутрішні органи» Росії можуть затримати, щойно до нього доберуться.

Кримінальне переслідування громадян іншої країни за порушення законів вже неіснуючої держави можна назвати абсурдом, але насправді це логічна реалізація на практиці послідовної політики невизнанні окупації держав Балтії. Росія дає нам зрозуміти, що ми, на її погляд, — суб’єкти незаконних державних утворень, яким, можливо, доведеться відповісти за це перед справжнім господарем цих територій. Це означає, що відповідь на питання про те, хто може стати метою наступної провокації, звучить так: будь-який громадянин Естонії, Литви та Латвії.

Це лише питання часу, вірніше — тактики російських спецслужб, коли і як виступити також проти Латвії і чи чекати виборів до Сейму, на яких можливо ще є надія на успіхи партії Ніла Ушакова, яка нещодавно отримала в Москві благословення російського патріарха Кирила та прем’єр-міністра Медведєва.

Однак можемо не сумніватися, що без провокацій не обійдеться наступного року, коли Латвія стане країною, що президентствує в ЄС. Тому що ми знаходимося в стані неоголошеної, але не менш реальної війни, в якій Кремлю образливо агресивним здається саме існування латвійської, литовської та естонської держав.

Проте цього разу ми не одні. Президент США Барак Обама позаминулого тижня в Талліні підтвердив, що столиці країн Балтії його держава і НАТО захищатимуть так само серйозно, як Париж, Берлін та Лондон.

12 вересня 2014 року. IR, Латвія, переклад inoСМИ.Ru