Преса Британії: Пучдемон може спровокувати відродження європейського радикалізму

Guardian аналізує протистояння, що відбувається в Іспанії між центральною владою і урядом провінції Каталонія, як надзвичайно небезпечне для всієї Європи протистояння двох особистостей.

Газета нагадує, що протиборчі сторони щохвилини звинувачують одна одну в тоталітаризмі і наслаштованості на державний переворот. Якщо прем'єр-міністр Іспанії відкрито говорить, що події не набули б такого обороту, якби інша людина була на чолі Каталонії, то лідер каталонців порівнює дії Мадрида з діями генерала Франко.

Обидві сторони несуть свої аргументи в маси, займаючи позу моральної переваги, декларуючи суспільну підтримку своїм діям, відзначає видання.

Рахой і Пучдемон - антиподи, йдеться далі в статті. Прем'єр-міністр Іспанії сухо демонструє готовність ухвалювати рішення і нести за них відповідальність, на думку Guardian, чимось нагадує французького короля Людовика XV, в окулярах і з бородою, з його знаменитим: "Після мене - хоч потоп!".

Пучдемон молодший, менш досвідчений і, як вважає видання, навряд чи насправді революціонер. Він прекрасно знає, що більшість іспанців співчувають його ідеям, він не може бути впевнений навіть у наявності підтримки більшості в Каталонії. Але він - колишній журналіст, що знає ціну хорошому заголовку, він знає, як привернути увагу до гарної історії.

Тому в своїх публічних виступах він представляє локальну кризу як боротьбу за універсальні принципи. У своїй суботній промові, яку він виголосив англійською, Пучдемон звертався до широкої європейської аудиторії, а зовсім не тільки і навіть не стільки до своїх опонентів.

Через голову євросоюзних чиновників він говорив безпосередньо з "громадянами Європи". Основна думка його полягала в тому, що боротьба за незалежність - це не локальний сепаратизм, а винятковий приклад захисту спільних демократичних цінностей, включно з самовизначенням, прописаним у Європейській Хартії.

Такими аргументами не розтопити серце Ангели Меркель і Еммануеля Макрона, зазначає Guardian, не кажучи вже про Єврокомісію, яка продовжує робити вигляд, що розв'язання кризи не в її компетенції (хоча і проводить, за деякими повідомленнями, одну за одною зустрічі з британськими, польськими та угорськими політиками).

Але Пучдемон правильно розраховує, що є у нього і вдячні слухачі в тих регіонах Європи, де є подібні проблеми, серед яких іспанська Країна Басків, французька Корсика, італійська Ломбардія, румунська Трансільванія і фландрська частина Бельгії. У всіх цих областях, провінціях і регіонах позиції власних націоналістів, регіоналістів і сепаратистів сильні. Навіть у Шотландії, за відомостями видання, до каталонських проблем відчувають симпатію.

Чим довше протистояння Барселона - Мадрид триватиме, тим більш непримиренними будуть обидві сторони, тим вище буде можливий дестабілізуючий ефект від цієї конфронтації, тим ширше і далі можуть поширитися хвилі політичного й економічного сепаратизму, навіть того, який начебто дрімає не один десяток років.

Зараз будь-який перехід протистояння до вуличного насильства може виявитися сірником, що запалить справжню пожежу.

Є і ще один якщо не небезпечний, то важливий ідеологічний аспект "битви за Каталонію", як це називає видання на закінчення статті.

Коаліція, яку очолює Пучдемон, базується на альянсі лівих сил і перебуває під великим впливом антикапіталістичної партії CUP. Якщо Пучдемон зможе успішно представляти кризу як боротьбу проти репресивного авторитаризму безвідповідального правого істеблішменту (а саме такою він вважає партію Рахоя), то лідер Каталонії може несподівано стати Джеремі Корбіном європейського масштабу і виявиться прапором відродження європейського радикалізму.

Трамп повернув моду на ппередплату

Times розповідає, що численні скандали з фейковими новинами спровокували зовсім несподіваний позитивний ефект для традиційних друкованих ЗМІ. Серед молоді, так званих "мілленіалів" стало модно мати передплату на паперову газету.

Такі тенденції відзначають провідні американські видання. Щорічне дослідження Інституту вивчення журналістики агентства Рейтер показує, що на 7% зросла і передплата на новини в США.

У Британії ситуація менш оптимістична: лише 6% дорослих читачів платять за читання новин в інтернеті, це один з найнижчих показників у Європі, а більшість жителів країни віком до 35 років вважають за краще отримувати інформацію з телепрограм і соціальних мереж.

Але інші тенденції дуже позитивні для медіа: 98% "мілленіалів" у Британії читають газети, як на папері, так і в інтернеті. Це покоління становить 40% читачів інтернет-версій традиційних ЗМІ.

Але все це не порівняти з "ефектом Трампа" в медіасфері США. Через тиради президента про "фейкові новини" передплата на видання злетіла до небес. Передплата на досить елітарний аналітичний тижневик The New Yorker виросла за рік на 109% у віковій групі від 18 до 34 років, а найстаріший аналітичний щомісячний журнал The Atlantic передплатило на 130% більше молоді віком від 18 до 24 років.

Зростає передплата й у Economist, WSJ, NYT, Washington Post - саме тих видань, які і отримали від Трампа клеймо "фейк-ньюс".

Проведене в США загальнонаціональне опитування, на яке посилається Times, показало, що більше чверті нинішніх передплатників сказали, що ухвалили рішення платити за новини бо "хочуть допомогти фінансувати журналістику".

На думку аналітиків, яких цитує газета, молоді люди зізнаються, що труднощі з верифікацією статей, що циркулюють в інтернеті, змусили їх платити за авторитетну журналістику.

Times відзначає, що наявність передплати на новини стала новою модою серед покоління молодих людей, які вважають себе громадянами світу. Новини - це бренд, і для цього покоління стає все більш важливим асоціювати себе з тією чи іншою системою цінностей в сучасному політичному кліматі, йдеться на закінчення статті в Times.

Правда, як пише Financial Times, імператори онлайн-новин - Google і Facebook - задекларувавши свою готовність поважати пейвол, одночасно заявили, що будуть знімати з видавців певний відсоток за кожну підписку, знайдену та оформлену з їхньою допомогою. Ймовірно, ділитися грошима вигідно і для самих видавців газет і журналів, бо, за визнанням голови WSJ, 94% переходів на сайт видання відбувається через пошукові запити.

Хорошої пенсії немає поки ніде

Financial Times розповідає, що жодна країна в світі поки так і не створила досконалу пенсійну систему.

Дані свіжого глобального пенсійного індексу показують, що, скільки б не реформували пенсійні системи в різних країнах, десятки мільйонів людей у розвинених країнах стикаються з бідністю в пенсійному віці.

Компанія Melbourne Mercer, яка готує щорічний індекс, стверджує, що всім країнам потрібно проводити реформи за основними напрямами: збільшувати пенсійний вік, більш активно автоматично включати працівників у приватні і корпоративні пенсійні схеми і покращувати інвестування пенсійних фондів, зокрема державних.

Джерело: bbc.com