Дорогами Михайла ГРУШЕВСЬКОГО:

25 листопада виповнюється 67 років як помер голова Української Центральної Ради, найвидатніший український історик Михайло Грушевський. Це сталося в Кисловодську, куди він виїздив на відпочинок з Москви. Так розпорядилася доля, що значна частина життя Михайла Грушевського пройшла за межами України.

Народився Михайло Грушевський 29 вересня 1866 року в місті Холмі (тепер Хелм, Польща) в сім’ї вчителя гімназії Сергія Федоровича Грушевського та його дружини Глафіри Захарівни. Таїнство хрещення було здійснено в місцевій православній церкві Івана Богослова, в якій і сьогодні відбуваються богослужіння. До нашого часу зберігся будинок, де народився видатний історик. Через 125 років в присутності представників України, Польщі, США на будинку було встановлено меморіальну дошку з надписом польською та українською мовами.

Вчився Михайло Грушевський в Тифлісі, де закінчив гімназію, пізніше в Київському університеті Св. Володимира. Вся його титанічна громадсько-політична діяльність пов’язана в основному зі Львовом та Києвом. У Львові, що належав тодi Австро-Угорщині, минуло 20 років життя видатного вченого. Приїхав він сюди в 1894 році на запрошення Львівського університету для праці на посаді професора кафедри всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи. Встановив зв’язки з прогресивними галицькими діячами, активно включився в діяльність Наукового товариства ім. Шевченка, де очолив Історико-філософську секцію. Через три роки Михайла Грушевського було обрано головою Товариства і головним редактором його видань. У Львові вчений розпочав свою фундаментальну працю — «Історію України-Руси». Тут відбуваються визначні події в його особистому житті. В 1896 році Михайло Грушевський одружується iз вчителькою Марією Сильвестрівною з роду Вояковських. В 1900 році народилася дочка Катерина, яка після смерті батька продовжила його наукову роботу. Вона була відомим культорологом, соціологом, фольклористом. Репресована; загинула на засланні в 1943 році.

В 1902 році Михайло Грушевський будує у Львові віллу. Як пише дослідник Василь Горинь, «Це була не просто вілла, а творча лабораторія історіографії України, будинок вченого, професора університету і громадського діяча, місце щоденної творчої праці великого історика у своєму кабінету з багатющою бібліотекою, де за чашкою чаю майже щовечора вела розмови-дискусії львівська еліта». В 1914 році Перша світова війна застала сім’ю Грушевських в Криворівні, звідти вони виїхали до Відня. І з тих пір ніхто ніколи з сім’ї не повернувся до Львова, не бував у своєму домі.

Останні роки життя видатного вченого пройшли в Москві. В цьому місті він бував неодноразово: ще підлітком разом iз батьками, пізніше — часто для праці в архівах і два рази на засланні — царським і радянським урядами.

В 1914 році Михайло Грушевський повернувся з Відня до Києва, де був заарештований і засланий до Симбірська, звідти до Казані, а в 1916 році перевезений до Москви під гласний нагляд поліції без права займатися професійною діяльністю. Клопотанням про його переведення до Москви займався всесвiтньо відомий вчений Володимир Вернадський. В архіві Російської Академії Наук віднайдено листа Вернадського до Грушевського, що написаний у 1915 році. У листі йдеться про записку, яка була підписана вченими Російської Академії Наук і Університету з проханням переведення Грушевського до Москви і вручена особисто міністру внутрішніх справ Хвостову. Володимир Вернадський співчував Михайлові Грушевському і підтримував його. В своєму листі він пише, що всі заходи, що застосовуються проти Грушевського — безрозсудні і недопустимі.

В ті роки Михайло Грушевський мешкав у Москві в будинку, що стоїть на розі вулиці Арбат № 55 і Дєнєжного провулку № 38. Квартира була в зручному місці, неподалік від архівів, у яких вчений постійно працював. Михайло Грушевський став свідком великих подій, що відбувалися в Росії. В Москві його застала лютнева революція. Тим часом у березні в Києві було створено Центральну Раду, і її головою заочно обрано Михайла Грушевського, як загальновизнаного лідера українського національного руху. Вчений від’їздить до Києва, де його чекає особливо урочиста зустріч. Попереду великі події: проголошення самостійної держави — Української Народної Республіки, потiм поразка, еміграція і повернення до Києва в 1924 році.

В 1931—1934 роках відбулося друге заслання до Москви. Це трагічні останні роки життя вченого. В 1931 році під час тимчасового перебування в Москві його було заарештовано і відправлено до Харкова в ДПУ для проведення допитів. Михайла Грушевського звинувачували в приналежності до контрреволюційної організації Український національний центр (УНЦ). На вимогу Ягоди вченого було доставлено до Москви, пізніше звільнено з-під арешту і залишено на постійне проживання під наглядом НКВС. Розпочалися репресії: було ліквідовано історичну школу вченого в Києві, заарештовано племінника С. Шамрая. Праці вченого піддавалися огульній критиці. Секретар ЦК КП(б)У С. Косіор характеризує Грушевського як закоренілого вождя української контреволюції, П. Постишев у доповіді на XII з’їзді КП(б)У говорить про нього, як про керівника УНЦ — бойової націонал-фашистської організації, нарком освіти УРСР Затонський називає вченого теоретиком буржуазного націоналізму. Незважаючи на таку вкрай несприятливу атмосферу, Михайло Грушевський продовжує в Москві працювати: написав 10-й том «Історії України-Руси», і є версія, що встиг завершити 11-й. Мешкав Михайло Грушевський на той час за адресою: вул. Погодінська № 2-3, корп, 4, кв. 102. Українська громада в Москві, Культурний центр України, Українське посольство в Москві виступили із клопотанням перед московською мерією про встановлення меморіальної дошки на цьому будинку, і це питання знаходиться в стадії вирішення.

...В 2000 році у Львові відкрито Державний меморіальний музей Михайла Грушевського на колишній його віллі, — поки що єдиний в Україні. У вересні цього року громадськість і гості міста відзначали 135-річчя від дня народження видатного вченого. В музеї відбулася урочиста Академія. Було презентовано видання «Листи Грушевського. Т.2». Незалежна Україна вшановує пам’ять і віддає належне своєму видатному політичному діячеві, всесвітньо відомому вченому, історику Михайлові Грушевському.