Iз Різдвом Христовим, православні та греко-католики!
Про народження Сина Божого розповідають два євангелісти Нового Завіту — святі Матвій та Лука. Апостол Матвій детально викладає події священної історії, які передували Різдву — непорочне зачаття, здивування заручника Йосипа вагітністю Марії, пояснення Ангела Господнього. «Коли ж народився Ісус… за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зі сходу і питали вони: «Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його й прибули поклонитися Йому». Згадка про ще одного «царя» занепокоїла царя Ірода, ставленика римлян, і надумав він погубити новонародженого — над Ісусом нависла велика загроза. Тому невдовзі по тому, як східні мудреці вклонилися Дитині та Матері й піднесли Йому свої подарунки (золото, ладан та смирну), Ангел Господній знову явився вві сні Йосипу та сказав: «Уставай! Візьми Дитятко та матір Його і втікай до Єгипту й там зоставайся, аж поки скажу тобі, бо Дитятко шукатиме Ірод, щоб вбити Його». І Йосип встав, узяв Дитятко та матір Його, та й пішов до Єгипту.
Вони залишалися на древній землі Єгипту до смерті Ірода. Старовинна легенда твердить, що Святе Сімейство жило там на березі Середземного моря, на околиці невеликого села, де Йосип збудував із викинутих морем залишків потонулих суден хатинку. Марія займалася скромним господарством, Йосип теслював — ремонтував дерев’яні плуги та човни, а хлопчик Ісус, звичайно, грався сам на березі, писав паличкою на піску якісь дивні, тільки йому зрозумілі знаки, збирав раковини, слухав голоси моря.
Одного разу Ісус зайшов берегом досить далеко від дому, аж за косу, й побачив там молодого чоловіка в незвичних — у селі так не вдягалися — білих шатах. Той сидів біля великого, як стіл, чорного базальтового каменю, наполовину утопленого в пісок, і напружено в нього вдивлявся. Пальці незнайомця повільно, з зупинками рухалися вздовж рядків якихось фантастичних знаків-картинок, вибитих на камені, доходили все до одного й того самого місця й поверталися назад. Ісуса, який тихо стояв за його спиною та з цікавістю придивлявся до небачених значків, молодий чоловік не помітив.
Другого дня Ісус знову пішов на те місце й знову побачив там допитливого чоловіка (Мати пояснила йому, що то був єгипетський жрець), який намагався прочитати на камені старовинний ієрогліфічний текст і мав, як можна було здогадатися, неабиякі труднощі. Ісус ще раз уважно подивився на чорний камінь, а потім написав пальчиком на білому піску кілька слів. У цей момент щось заставило жерця обернутися. Він глянув на те, що написав хлопчик, потім — на текст на камені, знову на пісок. І, повалившись до ніг Ісуса, довго лежав непорушно, вдячно молячись. А коли підвівся, хлопчика вже не було. (На піску було написано: «Зображення обличчя означає не тільки «обличчя», але й прийменник «на».)
Невдовзі цар Ірод помер і Свята Родина повернулася до Назарета Галілейського: «Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на Ній перебувала».
З Різдвом Христовим, дорогі співвітчизники!
