Коні дохнуть не тільки від роботи...
ЩО ТЕПЕР?
Сказати, що все це пропало, не можна. В іподрому залишилося кормове господарство, у кінних заводів - їхні земельні угіддя по 8-10 тисяч гектарів. Залишилися корови й свині, яких кінні заводи здавали й здають державі. Тільки гроші за них не завжди отримують. Що поробиш - це теж сільське господарство, а в якому нині воно стані ми й так усі знаємо. Кінні заводи зубожіли й стали на картотеку. Платити за коней, які віддаються на випробування іподромам вони вже не мають змоги. Тепер це робить за них держава, котра фінансування своєї ж селекційної програми, зі слів Бабутіна, планує з нового року скоротити на третину.
Так що базар, який з'явився на іподромі торік влітку - не прагнення до користолюбства, а спроба утриматися на плаву. Базар, звичайно, допомагає це робити, але цілком не рятує. Київський іподром має 40 тисяч гривень боргу й плинність кадрів, чого тут раніше не було.
Глядачів на трибунах поменшало. Пояснюється це тим, що влітку працелюбний український народ обробляє власні сотки, взявши таким чином турботу про хліб насущний у свої руки. Скоротилася кількість глядачів і через майже цілковиту відсутність на трибунах середньозабезпеченої ланки - лікарів, педагогів, інженерів і просто майстрових. Виділити червінець зі 120-140 гривень - важче, ніж із 120-140 рублів.
ГРАФ ОРЛОВ І "ОРЛОВЦІ"
На іподромі триста коней трьох порід: орловської, російської і американської. Засновником першої є граф Олексій Орлов, який мав стільки достоїнств, скільки можна нарахувати тільки в Петра I. Маючи майже два метри зросту й вагу 165 кілограмів, він володів неабиякою силою. Ламав п'ятаки, гнув підкови, сам розвертав верстат Ломоносова, який насилу повертали четверо слуг. Мав півмільйона кріпаків. Заснував голубине полювання й полювання з хортами і потім же їх класифікував. Захопив під Чесьмою гарем турецького паші й не віддав його своїм солдатам, на що, погодьтеся, теж потрібна мужність. Якщо б віддав - паші лишилося б тільки накласти на себе руки від такої ганьби. Добряк Орлов повернув наложниць паші, за що той із вдячністю подарував графові 300 коней, а серед них і відомого арабського жеребця Сметанку. Сметанку, щоб не загнати, півроку вели до графа в маєток пішки. Сметанка через півроку здох, але встиг покрити стільки кобил, що став по праву родоначальником нової породи - орловської. "Орловців" можна купити тільки в Україні та Росії.
НАЇЗНИКИ Й КОНІ
Професійні хвороби наїзників і жокеїв - ревматизм і радикуліт. Під час скачок їм у руках доводиться втримувати зусилля свого скакуна, що вимірюється в півтори тонни. Штангісти після двох кіл плакали і просили спустити їх на землю.
Це, проте, не заважає жокеям виступати до 60 років, а в 40 вигравати Олімпійські ігри. Зароблені за перше й призові місця гроші - в прямій пропорції від рангу змагань. За українське дербі - 250 гривень, за виграш Кубка "Вольво" - власне "Вольво"...
Павло Бабутін, з діда-прадіда наїзник, виграв дербі 1978-го. Отримав 280 рублів і купив два костюми. Ще й залишилося.
Вартість окремих коней вражає розум навіть реалістів. Коня Уразі не змогли купити навіть за 40 мільйонів доларів. Це, правда, не в нас - у нас ціни скромніші: максимум мільйон. Кожна кобила або жеребець обходяться Бабутіну щорічно в дві тисячі гривень. Це - мінімум. Продати ж коня він може не менше ніж за півтори тисячі зелених. Племінного - дорожче. Хто його купить, якщо він не чемпіон? Селянин, який "торжествуя, на дровнях обновляет путь"? Колгосп?
Кінь для наїзників - не тільки друг, товариш і брат. Кінь - засіб заробити для сім'ї гроші. Один старий наїзник розповів мені таку історію. Його знайомий вдало виступив у Німеччині. Кінь сподобався одному німцеві. Тевтонська скупість примусила почати з кількох тисяч марок. Дійшла в результаті до 300 тисяч... Господар - ні в яку. Через три тижні його кінь здох. Від завороту кишок, сказав ветеринар. Можливо, від завороту... А, можливо, отруїли... У світі грошей буває й така помста непоступливому. Хто не вірить, нехай почитає Діка Френсіса.
Господар коня, що здох, два місяці був у запої, мало не наклав на себе руки. Він втратив друга... Він залишив сім'ю без грошей... Хто може оцінити його горе? Тільки інший наїзник...
"...АЛЕ Я СКАXE ІНАКШЕ..."
Бабутін на моє чергове запитання "з яким настроєм дивитеся вперед?" оптимістично відповів, що сподівається на краще. Ну, а що йому, власне, ще залишається?
На покритому білим килимом іподромі виднілися маленькі чорні фігурки коней і наїзників. Раз, два, три... На сусідньому базарі відвідувачів було більше.
