Церква Святої Анни

А по-інакшому її ще називають Горянська ротонда. Адже знаходиться вона в ужгородському мікрорайоні Горяни на Закарпатті. Споруда кругла за формою, бо ж назва походить від італійського «rotonda», а та, в свою чергу, утворилася від латинського «rotundus». Могутні її стіни зведено з цегли, подібної до давньоруської плінфи. Її простота викликає незмінно врочисті, піднесені почуття. До храму прибудована пізніше друга видовжена прямокутна частина — неф. Та в цілому в церкві святої Анни бачимо пізньоантичну будівельну традицію.

Прості ротонди скрізь зустрічалися в IV сторіччі в Римі. Вони розміщувалися біля базилік і виконували роль так званих мортирій, цебто пам'ятників на честь того чи іншого апостола-учня. їхню архітектурну форму запозичено у більш стародавніх форм римських мавзолеїв, перенесених сюди з Близького Сходу. Мортирії поступово трансформувалися в місцини для хрещення — бастилії, а ще пізніше, в часи раннього середньовіччя — в замкові каплиці вельмож-феодалів.

Символіка християнського культу засвідчує, що будова, в основі якої лежить коло, зображує весь світ, космос під владою Бога-творця. Отже, символічний зміст ротонди поступово трансформувався від пам'ятника «святому мученику» до прославлення Бога, церкви та її представника на землі — феодала. Така форма культових споруд пізніше поширилася і на Балканах, звідки прийшла і в Центральну Європу, Велику Моравію, Чехію, Угорщину, Польщу. Про участь у створенні Горянської ротонди майстрів візантійського походження говорить те, що вона побудована не з традиційного у ті часи для культових споруд дерева, а з цегли.

Знаходиться ротонда на високому пагорбі із залишками валів древнього городища, а потім і добудованих укріплень ранньосередньовічного замку, що підтверджує припущення — Горянська ротонда була приватним храмом феодала. Час її спорудження, вважають фахівці — ХI століття. Саме тоді на стіни було нанесено розпис, але потім, у ХIV столітті, на них наклали готичні зображення, котрі базувалися на досвіді італійської проторенесансної школи Джотто (1266 — 1337 р.р.).

Майстри, які розписали ротонду, могли прийти до Ужгорода разом із володарем Горян — Миколою Другетом, котрий повернувся сюди з Неаполя, після трирічного там перебування, 1354 року. До речі, мандрівні групи італійських художників розписали чимало церков сусідньої Словаччини, де живопис дуже близький до розпису Горянської ротонди.

...Починалася ж історія ротонди з того, що на початку ХIV століття угорський король Карл Роберт Анжуйський просто подарував величезну Ужгородську домінію італійському родові графів Другетів, які мали в Горянах замок, а потім стали й замовниками високомистецьких фресок. Отже, Італія захопила Ужгород не зненацька. Все трапилося вмотивовано.

Невідомий художник є автором фресок «Ходіння на Голгофу», «Христос перед Пілатом», «Розп'яття», «Благовіщення», «Втеча в Єгипет» та інших. На жаль, розписи постраждали від часу. Їх неодноразово забілювали, а потім панічно реставрували. Лише за радянського часу фрески остаточно розчистили й закріпили. Хоча за перебудови, було й таке, що «поціновувачі» більш модерного живопису вирішили знівелювати старе малярство й зробити нові фрески силами молодих художників. До цього, на щастя, громадська думка не допустила. Старовинні фрески після забілювання вдалося врятувати.

Згідно зі згаданою школою Джотто, події на зображеннях змінюють одна одну. Вони дуже тісно, мовби в кінематографі, пов'язані одна з одною. Завдяки цьому церква святої Анни сприймається мовби невелика, але ємнісна галерея, що дозволяє подивитися у непросте середньовіччя, а потім і порівняти його з не менш складним сьогоденням.