Забіг
На відміну від звичних змагань, де всі, як олов'яні солдатики, бігають за тими самими правилами, в однаковій спортивній формі й де кожен педантично тримається своєї доріжки, так що уболівальникам і подивитися немає на що, у нас біга організовано зовсім інакше. Значно цікавіше, з численними дотепними трюками, на які абсолютно не здатні інші команди, інші люди. Наприклад, що це за змагання бігунів, де забороняється навіть підставити супернику ніжку? І чи буде розсудлива людина триматися доріжки там, де можна бігти навпростець, зрізавши чималий кут? Хіба це природньо, по-людськи, коли уболівальники спокійно спостерігають як їхня улюблена команда відстає і програє? Щоб цього не трапилося, уболівальників треба вчасно виховувати, з ними необхідно «працювати». Розсудлива людина не буде також очікувати милостей від спортивних суддів, а намагатиметься заздалегідь забезпечити собі єдиний і справедливий присуд. Завдяки подібним винахідливим заходам легкоатлетичні змагання проходять у нас тепер на диво різноманітно й захоплююче. Хоча і з певною небезпекою як для бігунів, так і для глядачів. Але це тільки надає бігам пікантності, зрівнює їх із гладіаторськими іграми — не на життя, а на смерть. То що ж робиться зараз на стадіоні?
Попереду біжить рішучий спортсмен у старообрядницьких червоних футбольних трусах нижче колін. У одній руці він несе величезний прапор; вітер грає шовковим яскравим полотнищем, накриваючи ним голови суперників, в результаті чого ті не бачать не тільки доріжки, а й власних ніг. У другій руці «червоні труси» тримають сяючу мідну сурму, приставлену до рота, звідки лунають незабутні урочисті звуки маршу «проклятих» і «затаврованих».
За людиною з прапором гарцює загін спортсменів із шаблюками, якими вони шалено крутять над головами. Блиск шаблюк і вражаюча ширина спортивних шароварів сповна компенсують повільний біг команди. Час від часу бігуни небезпечно наближаються до трибун, лякають до смерті перші ряди глядачів, а іноді, розмахуючи зброєю, навіть вистрибують на вишку суддів.
Серед бігунів чимало таких, які штовхають перед собою трибуни на колесах і, роблячи коло за колом, виголошують на дистанції палкі промови. Вони запевняють трибуни, що біжать швидше за всіх, біжать першими. Повчальним прикладом для них став славетний давньогрецький Перикл, який, зазнавши поразки в рукопашній боротьбі і лежачи на спині, на лопатках, зміг красномовно переконати глядачів у своїй перемозі. «Не вір очам своїм — істина в моїх словах!» — таким є гасло бігунів-ораторів.
Інші спортсмени слушно вважають, що промов наші люди мають досить, більш ніж достатньо, і тому потурбувалися про те, щоб зробити зі змагань щось вельми приємне для очей присутніх. Кожен з них біжить в оточенні незрівнянної команди підтримки — серед кращих красунь країни. Вони, прикрашені вінками вакханок, б'ють у литаври, барабани, «кидають» канкан і ходять на головах. Знамениті європейські модельєри зробили все, аби забезпечити молодим дамам повну пристойність при повній відсутності одягу.
Є серед учасників забігу також інші фаворити натовпу. Так, великим успіхом користуються бігуни з тачками, наповненими грошима. Як золотим дощем, поливають вони монетами глядачів, викликаючи шквал захоплених овацій, а також неабиякі силові змагання на трибунах (у двох секторах не витримали залізобетонні підпірки, але жертв небагато). На той час інші бігуни були майже забуті.
А не подобаються глядачам — дуже не подобаються — ті зосереджені цілеспрямовані спортсмени, які біжать мовчки, біжать визначеною доріжкою, не відволікаючись, не звертаючи уваги на публіку, на суперників, на суддів. Вони бачать перед собою тільки фініш, тільки високу мету, заради якої роками важко тренувалися, відмовляючи собі в усьому. Ці люди так блискавично рухаються, так швидко набирають коло за колом, що у глядачів починає рябіти в очах — чого вони метушаться? Зрештою, публіка дратується, кидає під ноги цих бігунів порожні пляшки та відламані частини лав, а потім починає вимагати, щоб їх було виключено зі змагань. Глядачі дружньо підносять догори руки з опущеними вниз великими пальцями — давньоримський жест, яким плебс засуджував на смерть гладіаторів.
Біг триває, набирає швидкості. Іноді на полі стадіону з'являється якась таємнича машина й починає виписувати на бігових доріжках синусоїди, підминаючи під колеса тих, хто занадто захопився змаганнями й перестав слідкувати за оточенням. Цього, однак, ніхто не помічає — ні спортсмени, ні глядачі. Біг триває! Горе переможеним!
