Британець, якого зачарувала «Лісова пісня»

В Україні багато нарікають на те, що сучасну українську культуру погано знають у світі, а української класики не знають взагалі. Британський славіст і перекладач Патрік КОРНЕСС відвідав Україну в межах програми Culture Bridges саме тому, що його цікавить і Україна, і українська культура, і українська класика.

ПОДОРОЖ МІСЦЯМИ, ДЕ ЖИЛА ЛЕСЯ УКРАЇНКА

— Пане Корнесс, це ваш перший візит до України?

Патрік КОРНЕСС: — Я бував у Львові кілька разів у 1994—1998 роках як координатор програми EU Tempus-Tacis. А цього разу моя програма пов’язана з Києвом та Волинню — місцями, де жила геніальна українська поетеса Леся Українка. Я перекладаю «Лісову пісню», знаючи, що існує п’ять інших перекладів англійською. Власне, про це я робив доповідь на ІХ Конгресі Міжнародної асоціації україністів.

— І які ваші враження від ІХ Конгресу МАУ?

— На жаль, я не можу назвати їх позитивними. Для моєї доповіді не було надано можливостей скористатися програмою PowerPoint, хоча я заявив про її необхідність заздалегідь, коли подавав свою тему. Робота секції перекладознавства відбувалася у маленькій, абсолютно не придатній для того кімнаті Інституту літератури. Англійська мова була заявлена робочою мовою Конгресу, але її мало хто розумів.

— Чи не зникло бажання займатися українознавством після цієї поїздки?

— Зовсім ні! Моя програма в Україні складалася з багатьох пунктів, не лише виступ на Конгресі МАУ. Я мав виступ в офісі програми Фулбрайта, де проблеми і нюанси перекладу української класики обговорювалися усіма учасниками зустрічі з великим зацікавленням. Я відвідав музеї Лесі Українки в Києві, Колодяжному та університетський музей у Луцьку, і всюди були дуже цікаві екскурсії. Я вдячний усім, хто так чудово приймав мене і в Києві, і на Волині, розповідав про Лесю Українку все, що мене цікавило.

УДОСКОНАЛЕНИЙ ПЕРЕКЛАД «ЛІСОВОЇ ПІСНІ»

— А до речі, ваше зацікавлення саме Лесею Українкою — звідки воно?

— Коли я бував у Львові, то побачив виставу «Лісова пісня» театру Леся Курбаса. Вона справила на мене настільки велике враження, що я став цікавитися творчістю Лесі Українки, особливо цією фантастичною драмою. Став шукати переклади «Лісової пісні» англійською та іншими мовами, якими володію. І почав робити власний переклад, не маючи видавництва, яке його надрукувало би.

— То бажаю вам знайти таке видавництво! Можливо, допоможе 150-річчя поетеси...

— Я також сподіваюся знайти видавництво для свого перекладу. А поки бачу, що в Україні перевидають англійські переклади «Лісової пісні» з багатьма недоліками. Головна мета тих видань — не зацікавити англомовних читачів, які можуть з’явитися, бодай у невеликій кількості, а ніби відзвітувати: нашу класику перекладають англійською мовою.

«Я БУВ ВРАЖЕНИЙ, ЩО РУКОПИС ОДНОГО З НАЙВИДАТНІШИХ ТВОРІВ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВИНЕСЛИ У ЗВИЧАЙНІЙ КАРТОННІЙ КОРОБЦІ»

— Отже, ви настільки цікавитеся «Лісовою піснею», що відстежуєте все, що стосується цього твору?

— Якщо я витримав атаку величезних комарів у музеї «Лісової пісні» в Нечимному, можна сказати, і так. Але я все одно дуже радий, що побував там, і вдячний працівницям музею Лесі Українки, які возили мене в ту хижку в лісі. А якщо без жартів, то уважно читав не лише всі англомовні переклади «Лісової пісні», а й перекладознавчі праці про ці переклади.

— Написані англійськими дослідниками?

— Та ні, українськими. І мене дивувало, що дослідниця, яка хоч і знає англійську мову, проте не є її носієм, хвалила ті фрази в перекладних версіях, які я, для кого англійська є рідною мовою, можу навпаки — кваліфікувати як невдалі, а іноді як провальні.

Українська культура, в якій так багато всього цікавого, заслуговує на краще висвітлення і на кращий аналіз іноземних версій своєї класики. Я дуже хочу, щоб багатющу українську літературу у світі знали краще.

Але позитив моєї подорожі, яка нещодавно добігла кінця, суттєво переважає негатив. Уявіть собі, я відвідав відділ рукописів Інституту літератури НАН України і побачив рукопис «Лісової пісні»! Був справді неймовірно схвильований. Я був вражений, що рукопис одного з найвидатніших творів світової літератури винесли у звичайній картонній коробці, проте дуже пишаюся, що мені дозволили потримати в руках ті сторінки.

ДОВІДКА «Дня»

Патрік Джон Корнесс вивчав слов’янські та німецьку мови в Лондонському університеті. У 1967—2000 роках викладав російську та німецьку мови в університетах Великобританії. Від 2000 року перекладає художню та академічну літературу з чеської, німецької, польської, російської та української мов.