Дух часу: художня проза історика

Галушко — історик, дослідник націоналізму і консерватизму, публіцист і блогер, автор багатьох книжок (зокрема «Україна на карті Європи» та «Украинский национализм: ликбез для русских, или кто и зачем придумал Украину»), був директором Центру соціогуманітарних досліджень ім. В’ячеслава Липинського. Виразний історичний присмак має і його перша художня книжка.

Сюжет «Майданного семестру» розгортається навколо не переповненого цілеспрямованістю й сенсом життя київського викладача історії та інших гуманітарних предметів, котрий має співзвучне з авторським прізвище Мурашко. Герой гульбенить із друзями та студентами, читає в гуртожитку аспіранткам лекції про особливості стосунків зі старшими чоловіками, нудиться на інтелектуально слабкій для нього і забюрократизованій кафедрі, часом бере участь в історичних іграх-реконструкціях. Інколи все ж досягаючи цікавості й сенсу в дослідженнях, колекціонуванні та педагогічних успіхах.

Стабільний плин життя викладача переривається появою у групі студентів журналістики дівчини, що перевелася в умовний Мурашків виш із Одеси. Звернувши увагу на цікавого й самодостатнього викладача, вона вирішує завести з ним роман. Несподівано зі смішних і незграбно підлаштованих зустрічей і справді народжуються якісь стосунки. А паралельно на головному Майдані Києва зароджується спочатку не надто велелюдний громадянський протест... Що було далі, в загальних рисах пам’ятаємо ми всі, а подальших сюжетних деталей книжки розголошувати не варто.

Попри означені особливості сюжету, «Майданний семестр» — не мелодрама. Це спроба зафіксувати події, настрій, реалії та фактуру нашого часу, що, власне, й належить робити історикові, навіть коли він пише художню прозу. Саме в цій сфері Кирило Галушко і найсильніший. Саме тут читання його книжки справляє найбільше враження. Він, правда, попереджає в передмові, що не прагнув відтворити події, а надто їхню послідовність, із досконалою науковою точністю. Але відхилення не дуже суттєві. Головне — атмосфера! Дух нічного і денного Майдану. Настрій під час і після першого розгону та подальших загострень. Виняткове почуття солідарності більшості чи принаймні великої частини населення Києва. Шалений азарт гідності, який не дозволяв здатися і проковтнути черговий плювок. Непередбачуваність кожної наступної хвилини життя. І другий, буденний, бік реальності — пострадянські засідання кафедр в університетах, лекції молодого викладача, пиятики у міських парках, забігайлівках і дворах, домашні бібліотеки, спілкування у соцмережах, побутова корупція та інші речі, на які ми щодня не особливо звертаємо увагу, але які колись мають усі шанси стати предметами прискіпливого вивчення істориків майбутнього. Зрештою, ненав’язливий, але абсолютно неодмінний портрет Києва — ніби мимохідь, без особливої метафорики та художньої концепції написаний, але виразний і по-своєму переконливий.

Цікаво, що Кирило Галушко вирішив написати свою книжку в двомовному режимі. Авторський текст у ній російський, а діалоги відтворено мовами оригіналу, тобто здебільшого українською, російською та перехідними формами, приблизно в тих пропорціях, у яких їх можна почути на вулицях міста Києва. Знову-таки спіймана мить. Хоча коли автор вдається до цитування польської, краще одразу пропустити кілька рядків.

Отож «Майданний семестр» — добрий привід задуматися над сюжетами і парадоксами історії, згадати буремні дні тринадцятого і чотирнадцятого років ХХІ століття, згадати університетські роки (для кого вони вже минули) і просто запам’ятати дух нашого часу.