Франкомовне intermezzo
У рамках тижня Франкофонії в Україні до Житомира завітала канадська письменниця та журналістка Елена Бочорішвілі. Зустріч відбулася у Житомирському державному університеті імені Івана Франка.
Хоча Елена Бочорішвілі народилася в Грузії й зараз живе в Монреалі (Канада), з Житомиром її пов’язують спогади дитинства — тут мешкає родина її матері й сюди майбутня письменниця приїздила колись під час шкільних канікул.
Закінчивши факультет журналістики, Елена Бочорішвілі обрала кар’єру спортивної журналістки. Вона — перша журналістка у Радянському Союзі, яка почала писати про бейсбол, і перша радянська жінка, яка представила за кордоном одну з найбільших спортивних газет — «Радянський Спорт». До Канади поїхала у відрядження, але до Союзу не повернулася. Пізніше познайомилася там із майбутнім чоловіком.
НА СТОРІНКАХ РОМАНІВ — РАДЯНСЬКІ ЧАСИ...
Автор п’яти романів — останній «La tete de mon pere» («Голова мого батька») побачив світ минулого місяця в Монреалі — розповідає у своїх книгах про радянські часи й період перебудови. На відміну від деяких сучасників, Бочорішвілі намагається об’єктивно показати життя за сталінської епохи, за правління Хрущова, Брежнєва, Горбачова і часів перебудови. Герої її книг виявляють різні, часто кардинально протилежні погляди щодо колишніх політичних лідерів Союзу й суспільно-політичного життя, що цілком відбиває різне ставлення народу до тодішньої влади й політичного режиму.
Персонажі першого роману письменниці «Le Tiroir au papillon» («Скринька для метелика»), який вийшов у 1999 році, — дід, батько й син, що мають однакове прізвище, складають різні покоління сім’ї Арешідзе, яка живе у Грузії. Очима персонажів твору перед читачем постає революція, війна, сталінізм, тиранія КГБ, правління Хрущова, Брежнєва й Горбачова... Герої твору відчайдушно намагаються зберегти людяність у суперечливому світі, виявляючи гострі недоліки й дурість війни.
Елена Бочорішвілі стала ініціатором заснування нового різновиду роману — «roman stenographique», що перекладається як «скорочений» або «стенографічний» роман. Її твори не заанѓажовані детальними описами й роздумами. Стилю написання притаманні короткі фрази, сповнені тонкощів і чорного гумору. «В мені існує ритм, який живе своїм власним життям, я просто вкладаю в нього слова», — зазначила письменниця.
Романи Бочорішвілі написані російською, проте мовою оригіналу поки що не вийшов жоден. Усі тексти видані французькою, а також перекладені на італійську, румунську, грузинську, португальську й чеську мови.
ЖИТОМИРСЬКА ПІСОЧНИЦЯ І КАНАДСЬКІ ГОРИЗОНТИ
Спілкування з Еленою Бочорішвілі в Житомирі відбулося французькою мовою. Мета її приїзду — популяризація французької мови й культури в Україні. Присутні викладачі, вчителі, студенти й учні отримали гарну нагоду поспілкуватися французькою, долучитися до обговорення життя й франкомовної літератури в Канаді.
На запитання студентів «Які враження маєте від Житомира?» письменниця зазначила, що ці враження приємні. Утім, її спогади з дитинства уривчасті — централький міський універмаг, пісочниці, куди її водили гратися маленькою, і навіть одна з місцевих шкіл, де вона провчилася місяць у першому класі... Інші ж згадки — радянське дитинство й молодість, навчання, журналістська робота — стали основою для написання творів. Адже, як зазначила Бочорішвілі, у своїх творах вона пише про те, що сама пережила. Хоча її твори не є автобіографічними — історії літературних героїв узяті з життя інших людей... А загалом скидається на те, що саме Канада стали для Бочорішвілі справжнім домом. За словами письменниці, саме там вона щаслива...
КОМЕНТАР
Валентина ПАПІЖУК, викладач кафедри іноземних мов Житомирського державного університету:
«Подібні зустрічі — необхідність для інтелектуального, культурного й мовного розвитку житомирської молоді. Наші студенти й учні були задоволені зустріччю з Еленою Бочорішвілі. Вони не лише отримали можливість поспілкуватися французькою, а й збагатитися культурно, долучившись до обговорення біографії та творчості письменниці. Залишається лише висловити сподівання, що в майбутньому таких подій буде більше».
