Книжкові події

Нова книжка Сашка Ушкалова

Письменник Сашко Ушкалов, який здобув популярність серед молодих читачів романом «БЖД», після кількарічного мовчання нарешті випускає нову книжку. Вона з’явилася друком у видавництві «КСД». Видання має назву «Жесть (sho(r)t stories)» і містить одинадцять оповідань. Вони — традиційно для Ушкалова — мають пригодницький характер із присмаком веселого абсурду (письменник Анатолій Дністровий прокоментував це як «силу віталістичного гумору і парадоксальності»). Оформила книжку відома молода ілюстраторка Марися Рудська.

Перші презентації відбудуться 31 січня в Києві та 1 лютого в Харкові у книгарнях «Є».

Імпреза «Літературна ніч»

У «ПінчукАртЦентрі» відбулася імпреза «Літературна ніч», покликана синтезувати літературу, музику та візуальне мистецтво. Її в рамках виставки Future Generation Art Prize задумала й організувала журналістка, критик і перекладачка Ірина Славінська. У першій частині заходу поети Анатолій Дністровий, Юрко Іздрик, Павло Коробчук, Юлія Стахівська, Катерина Бабкіна та інші читали свої вірші, потім через автоматичний google-перекладач перекладали їх на одну зі світових мов, далі перекладали в зворотному порядку — і вже читали отримані дивакуваті тексти, які в одних випадках просто втрачали логічні зв’язки та граматичну узгодженість, а в інших набували несподіваних, додаткових смислів. Ці нашарування символічно поєднувалися із інсталяцією арт-групи Р.Е.П — проходом, прорізаним у багатошарово зліплених разом стін із різними шпалерами, плиткою тощо. Відбулися також прозові читання письменниці й музикантки Ірени Карпи. А завершилася «Літературна ніч» виступом музично-літературного гурту «Drum Театр» з участю Іздрика та Григорія Семенчука.

Посмертне видання Олеся Ульяненка

Однією з помітних книжок щойно минулого 2012 року стало посмертне видання роману Олеся Ульяненка «Квіти Содому», надруковане видавництвом «Фоліо». Кінематографічна алюзія, яка прочитується в назві книжки (та й певною мірою — в обкладинці), не випадкова. Як і в класичному фільмі, тут не в останню чергу йдеться про агресивне, часто сексуально-агресивне ламання психіки дитини та зумовлені цим проблеми становлення молодої людини, її звикання до злоби, насильства як єдиноможливого способу буття та світовідчуття. Тільки висловлено все це, звичайно, не у формі повчання чи роману-виховання. Традиційно для Олеся Ульяненка прозовий текст є строкатою сумішшю епізодів, які поволі й зі зміщеннями складаються в єдиний сюжет, також досить традиційно замішаний на похмурих пригодах жаских і колоритних бандитів. «Квіти Содому» сповнені різноманітними фізіологічними подробицями, тож книжка багато кому не підійде, передусім людям із вразливою нервовою системою та дуже розвинутою фантазією. Натомість можна дістати задоволення від густого й насиченого письма, несподіваної образності, всього того, що становить саму фактуру тексту. Це, щоправда, вже не «Там, де Південь» (одна з попередніх книжок Ульяненка, дещо схожа і манерою, й описуваними реаліями), цілісність мови та мислення, ефектність поворотів, художня виваженість слів у «Квітах Содому» виразно поступаються, дають змогу говорити коли й не про творчу кризу в останні роки життя письменника, то принаймні про непрості пошуки виходу з уже майже вичерпаної поетики. Та все ж книжка цілком здатна викликати інтерес в естетськи налаштованого і морально витривалого читача.

Рік Михайля Семенка

У Національному музеї літератури відбулася фінальна частина ініціативи «Рік Михайля Семенка», присвяченої сто двадцятій річниці від народження головного українського поета-футуриста, — «Виставка поетів імені Михайля Семенка». Вона складалася з двох елементів: власне виставки книжок і часописів, пов’язаних із Семенком, та виступів сучасних поетів. У читаннях узяли участь Іван Малкович, Іван Драч, Олександр Підпалий, молоді поети Любов Якимчук (головна ініціаторка «Року Михайля Семенка»), Вано Крюгер, Юлія Стахівська, Макс Лижов, Олег Коцарев, Олена Герасим’юк і Мирослав Лаюк. Вони декламували улюблені вірші Семенка та трохи власних поезій, які певною мірою перетинаються з творчістю «ювіляра». Виступи засвідчили, що таких перетинів у новітній поезії чимало. А наостанок Любов Якимчук озвучила ідею провести 2013 року серію читань у маленьких містах Донбасу — саме так несли в маси досягнення української літератури у 1920-х роках.