Назавжди молодий...

У київській книгарні «Є» зібралися люди різного віку — шанувальники поезії Леоніда Кисельова, який прожив лише 22 роки... Його називають «найкиївськішим» поетом, не лише тому, що в його віршах відбиті реалії міста, а передусім тому що Л. Кисельов закарбував у них київський міф, зокрема про незнищенне місто.

• На вечорі представили другий том книжки під назвою «Над київськими зошитами», що вийшов у видавництві «Ярославів Вал». Якщо у першій книжці були опубліковані поезії Леоніда Кисельова російською та українською мовами, то у другій зібрано спогади про нього. Серед авторів: Мирон Петровський, Юрій Щербак, Людмила Лемешева та інші. Також у виданні вміщено «богемні спогади» одногрупників та однокласників поета, які, на думку мистецтвознавця Вадима Скуратівського, виглядають дещо комічно, втім, влучно передають дух тієї доби.

Єдиною, хто відмовилася писати про Кисельова, була його подруга та адресат багатьох віршів Майя Каганська. Художній редактор та дисидент, вона емігрувала до Ізраїлю. За словами Юрія Щербака, ця жінка, старша за поета на вісім років, мала дивовижну здатність ставати націоналісткою того народу, у представника якого закохувалася, — грузинського, ізраїльського чи українською. Вона любила повторювати, що український народ дуже молодий і ще дасть неймовірну велику культуру. Можливо, саме Майя Каганська вплинула на тоді російськомовного поета Кисельова, який у двадцять років почав писати вірші українською.

«Я постою у края бездны

И вдруг пойму, сломясь в тоске,

Что все на свете — только

песня

На украинском языке».

— Це природно, що Леонід Кисельов писав російською мовою, з огляду на середовище, яке його оточувало, на родину, але в цей час у ньому проростала українська, — каже Ю. Щербак. — У ті роки, коли почав писати Кисельов, народжувалась нова українська свідомість... Леонід один із перших осмислив цей перехід до формування української нації. А в наш час, коли Україну на сході захищають так багато російськомовних бійців АТО, питання про мову в контексті патріотизму взагалі не постають...

— Поет має перемінити стилістику поезії, як це було з А. Рембо та з В. Маяковським. Так само і з Л. Кисельовим. Вони були революціонерами, проте якщо літературу вони перетворили, то умови життя змінити не вдалося, — акцентує Вадим Скуратівський та цитує вірш про побутові речі, який тоді не вкладався в радянську поетичну парадигму:

«И мы к земле привязаны

При всей при нашей удали

Питанием трехразовым

Куда сильней, чем думали».

• На думку вченого, це свідчення особистої внутрішньої свободи Кисельова. Також Скуратівський називає поета «маленьким мудрецем, який своїми віршами нас повчає»...

На думку модератора вечора, літературознавця Михайла Слабошпицького, Леонід Кисельов — «не тільки видатний поет, що назавжди залишився молодим, а й поет передовсім для молодих». Він стверджує, що багато його молодих знайомих називають вірші Кисельова своїми улюбленими, адже такі рядки, як «в останніх коників, що завтра загинуть, вчуся ставленню до життя», не можуть не зачіпати та не дивувати.

• Упорядкував обидва томи книжки «Над київськими зошитами» брат Леоніда Кисельова — Сергій, який, на жаль, теж пішов із життя. «Можливо, він так увійшов у цей стан, у цю книжку, коли її упорядковував, що хвороба йому передалася... Хоча можливо також, що це лише спадковість», — говорить кінокритик Людмила Лемешева. Як відомо, помер поет від лейкемії.

• Також на вечорі прозвучали поезії Леоніда Кисельова у виконанні актора та радіоведучого Василя Шандра і акторки Галини Стефанової, яка грала у п’єсі про долю поета «Маленька футбольна команда», написаній Юрієм Щербаком. Але найбільше зачарували присутніх вірші в авторському виконанні, які звучали в запису переконливим речитативом молодого автора:

«Я знаю, что твердил

Тарас Шевченко,

Когда вельмож он видел

украинских,

Своих же братьев давящих

и рвучих

Почище всяких турков

и татар».

Наприкінці вечора учасники зустрічі висловили сподівання, що в нашій столиці буде вулиця імені непересічного київського поета, а також зауважили, що потрібно встановити меморіальну дошку на жовтий корпус Київського національного університету ім. Т. Шевченка, де вчився Леонід Кисельов.