(Не)видимі перекладачі

Потрібно вказувати перекладачів тексту на обкладинці книги чи можна обійтися без цього? Дженніфер Крофт, перекладачка книги «Бігуни» лауреатки Нобелівської премії з літератури Ольги Токарчук, і письменник Марк Геддон переконані в тому, що праця перекладачів має бути більш пошанованою. Нещодавно вони написали відкритого листа, який опублікували на сайті британської профспілки письменників Society of Authors. «Занадто довго ми сприймали перекладачів як даність, — ідеться у відкритому листі. — Це завдяки перекладачам ми маємо доступ до світової літератури сучасності й минулого. Це завдяки перекладачам ми не просто ізольовані острови читачів і письменників, які спілкуються тільки між собою і чують лише себе». На думку авторів листа, перший крок до справедливості щодо перекладачів — очевидний: «Відтепер ми будемо просити у наших контрактах та повідомленнях, аби видавці гарантували щоразу, коли нашу роботу перекладають, щоб ім’я перекладача було на обкладинці». За п’ять днів з появи листа його підписало більше півтори тисячі перекладачів та письменників з різних країн світу. Подібні ідеї висловлюють і в Україні, аби підвищити видимість перекладацької роботи. А деякі з українських видавців уже доволі давно дотримуються цього принципу, наприклад, видавництво «Лабораторія». Водночас така ініціатива спричиняє і багато інших, відкритих питань — а як тоді бути з ілюстраторами, літературними редакторами... Дискусія триває.