Оповідання – як згорнуті романи

«У ХІХ ст. була еліта, але не було держави, а тепер держава є, але досить сутужно з елітою», — зазначає письменник Владислав ІВЧЕНКО. Відновити «зв’язок поколінь» української еліти і прояснити, яким же насправді було наше ХІХ ст., вочевидь, ставили собі за мету організатори ІІ конкурсу історичного оповідання «ProМинуле», церемонія нагородження переможців якого відбулася у вівторок.

За словами координаторки конкурсу Ольги Петренко, багато оповідань — як згорнутий роман. І справді, теми й способи представлення тексту дуже різняться. Від історії очима годинника (текст Юлії Стахівської) до розповіді Тетяни Фролової про Стефана Кульженка, який практично без жодної підтримки, сам розвинув друкарську справу в Києві. Третє місце посіли історія про дитинство Володимира Антоновича (автор — Антон Ситор) та оповідання про Тараса Шевченка від Владислава Івченка. Друге місце належить твору Наталії Довгопол за текст про інституток. А переможцем стало оповідання Івана Канівця «Добровольці», в якому продемонстровано, як дії та методи Росії за ці століття так і не змінилися (добровольцями названо тих, кого набирали у російське військо, щоб «захищати братів-сербів»).

15 текстів фіналістів вийдуть окремою збіркою у видавництві «Темпора». Як зазначає Софія Філоненко, член журі «ProМинуле», така книжка допоможе сформувати уявлення про цей період нашої історії.

Тим, хто також прагне спробувати себе в написанні історичних оповідань, варто подумати над темою наступного конкурсу — «Українське місто в 1920-х роках».