Повсякдення доби українського бароко

Життя керівних, старшинських кіл нашого суспільства XVII—XVIII століть постає в книзі «Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини» не з погляду провідних політичних і військових сюжетів, але здебільшого через буденні побутові деталі та подробиці.

Парадоксально і символічно, що одна з найвизнаніших сучасних спеціалісток з нашої історії барокової доби живе в країні, з якою ми саме воюємо, та при цьому відверто симпатизує Україні. Що ж, у кожному разі Таїровій-Яковлевій сприяє інакша перспектива бачення питань української історії, ніж та, яка вимальовується, власне, з України. А ще, звичайно, багаті матеріали музейних колекцій і архівів, що стосуються «малоросійської» тематики та доволі рясно збереглися в колишніх імперських столицях. І переважно з них, до речі, обрано ілюстрації до цієї книжки.

Які ж аспекти історії буденності Гетьманщини обрала Тетяна Таїрова-Яковлева для свого дослідження? Наприклад, вона розповідає про устрій житла старшини, меблі, начиння, планування, функції приміщень. Про архітектуру цих будинків — у ній у цілому поєдналися риси провідного натоді стилю бароко з традиціями народного зодчества. Або про звичаї багатих українців XVII—XVIII століть: припустімо, подарунки, весільні правила тощо. Багато уваги дослідниця приділила одягу й аксесуарам. Тут, серед іншого, з’ясовується, що вже за козацької доби надзвичайно поширеним у нас було вбрання made in China, та й взагалі східний вплив на українську побутову культуру був надзвичайно широким.

Висвітлено в «Повсякденні, дозвіллі і традиціях козацької еліти Гетьманщини» також масштабніші питання. До прикладу, роль жінки у старшинському прошарку тодішнього суспільства. Складно сказати, наскільки беззаперечно можна віднести цю тему до сфери історії повсякдення, але якщо це дає привід про неї поговорити — то чому б і ні? Жінки в елітному середовищі XVII—XVIII століть у Таїрової-Яковлевої постають, зрозуміло, обмеженими репресивною патріархальною традицією, але вільнішими, ніж у деяких сусідніх країнах і взагалі ніж можна було б очікувати. Дослідниця демонструє приклади судової боротьби жінок за власне майно, показує, що жінка могла йти проти волі батьків у шлюбних питаннях або повертатися до тих-таки батьків при шлюбах невдалих. Промовистим є й масштаб розповсюдження практики неформального впливу жінок на чоловіків-політиків, ба навіть фактичного керування ними і замість них. У розділі про жіноче питання можна прочитати також про цікаву дискусію: наскільки поширеною серед тодішніх жінок була грамотність? Є різні думки і різні аргументи (скажімо, якогось великого масиву письмової спадщини стосовно жінок Гетьманщини не збереглося, проте є яскраві й характеристичні приклади, як-от із матір’ю Івана Мазепи чи Мотрею Кочубей). Сама Таїрова-Яковлева трактує жіночу грамотність хай і не поголівним, але все-таки систематичним явищем.

Не менш широкою темою є освіта. Так, у книжці ви прочитаєте дуже яскраві й цікаві описи побуту учнів і викладачів. Або, до прикладу, барокових вистав, що їх давали в Києво-Могилянській академії. Розповідає дослідниця і про пов’язану з освітою традицію творення віршованих панегіриків.

Отож книжка «Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини» має зацікавити всіх прихильників барокової доби нашої історії. Та стане незамінною для тих, хто хоче не лише довідатися факти, а й відчути атмосферу того часу. Окремо відзначимо приємний і пластичний український переклад видання, зроблений Тетяною Кришталовською.