«Поєднання людей різних часів і традицій у єдине ціле — дуже важливий експеримент»

Ті, що одними із перших придбали нову серію «Підривна література» з «Днівського» бібліотечного проекту, вже встигли її прочитати. Принаймні кілька збірок. Пропонуємо свіжу порцію вражень, які продовжують надходити на адресу редакції.

Сергій КВІТ, доктор філологічних наук, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»:

— «Підривна література» — це прекрасна добірка творів. Як правило, різні організації, які мають різні політичні чи ідеологічні симпатії, пропагують різних людей. Але коли Андрія Сахарова, Мейса, Шевельова представлено разом із Бандерою, Донцовим і Шептицьким — це просто чудово. Мені такий підхід здається дуже вдалим, бо він відображає повну палітру всієї нашої найкращої публіцистичної спадщини. Ці інтелектуальні надбання завжди залишаються актуальними, особливо в наш час — коли всередині держави і суспільства постійно виникають конфлікти. Поєднання людей різних часів і традицій в єдине ціле — дуже важливий експеримент. Крім того, мені імпонує перелік авторів. Єдине зауваження, яке у мене виникло, — не бачу сенсу в тому, щоб долучати до цієї серії книжки російською мовою. Ви ж не друкуєте ґедройця польською? Чому тоді пропонуєте Сахарова російською? Я вважаю, що потрібно було все перекласти українською мовою. Загалом же задум і його реалізація здаються мені дуже актуальними, сучасними і сміливими.

Така література може бути цікавою людям різних професій і різного віку. Ці твори повинен знати кожен. Якщо на щоденник Шевченка ще можна натрапити, наприклад, у школі, то з творами Шептицького доводиться зустрічатися далеко не всім. Запропонований перелік авторів може викликати інтерес у дуже широкої аудиторії — не лише у читачів «Дня», студентів або старших людей.

Завжди актуальним залишається Донцов. Сьогодні з’являється багато публікацій, в яких обстоюють думку, що провести межу між російським суспільством і постаттю Путіна дуже важко — на жаль, має місце якийсь колективний шовіністичний психоз. Я вважаю, що ми в Україні повинні більше публікувати справжніх російських інтелігентів, таких, як Андрій Сахаров або Юрій Афанасьєв. Вони б показали інше — нормальне, здорове — обличчя російського суспільства. Але, на жаль, з цим виникають великі проблеми — карикатурна імперська шовіністична свідомість, яку описав Донцов, досі присутня в сучасному світі. Все ще впливовим в українському суспільстві залишається своєрідне радянофільство. Наша свідомість постраждала впродовж століть бездержавності, в ній збереглися тоталітарні й постколоніальні рецидиви. Саме тому висловлювання Донцова сьогодні такі дошкульні, влучні й правдиві. Минулого навчального року в Києво-Могилянській академії виступав Юрій Афанасьєв. Він наголошував на тому, що російській опозиції потрібно не критикувати особисто Путіна, а відмовитися від самого принципу самодержавства, який все ще залишається домінуючим. Як мені здалося, те, що він говорив про «путінський» режим, майже дослівно співпадало з думками Донцова про російську імперську суспільну свідомість.

Богдан ТИХОЛОЗ, заступник декана факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка:

— На урочистому нагородженні кращих книжок Форуму видавців 2013 року мені як відповідальному секретареві журі було дуже приємно, що «День» отримав чотири нагороди. Не тільки тому, що я маю скромну причетність до проекту «Підривна література» (Богдан Тихолоз — автор передмови до публіцистики Дмитра Донцова. — Ред.). Я вважаю, серія, яка «щойно з печі», не всіма бачена і читана і вже має певний горизонт сподівань, обов’язково стане інтелектуальним бестселером, виправдає читацькі очікування і сподівання.

Я впевнений, що «Підривна література» матиме такий запит, як і «Бронебійна публіцистика». Або навіть більший. Бо «Бронебійна публіцистика» підготувала належний ѓрунт. Цей бронебійний ефект виявився в той спосіб, що «Підривна література», напевно, має більші шанси щось таки підірвати із наших стереотипів. Тому, думаю, найголовнішою відзнакою для нової серії «Дня» буде увага читачів. І навіть не стільки їхні вдячні листи, відгуки, хоч це, безперечно, важливо, а насамперед ті зміни в їхніх думках і світогляді, які обов’язково відбудуться. Тому що прочитати ці тексти і, щонайменше, не замислитися над ними — неможливо.