Пожива для розуму та душі
Перенасичений книжковий ринок не завжди пропонує якісну за змістом книжку. Тут пригадуються слова завідувача кафедри зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету ім. Івана Франка Йосипа Лося, мовляв, у нас не так багато часу читати все підряд. Тернополяни теж пропонують вибирати ті книжки, які дають поживу для розуму та душі. Таку літературу можна було знайти цьогоріч, зокрема, на першому Всеукраїнському книжковому форумі «Джура-фест», який організатори пообіцяли зробити в обласному центрі традиційним. Приємно відзначити, що там була нагода придбати і книжки з «Бібліотеки газети «День»».
Зоряна БЕЛОВА, директор ПП «Геотермальні системи»:
— Оскільки я є фінансовим директором компанії, то доводиться вивчати Податковий кодекс та інші нові закони і проекти, що забирає час для читання улюблених книжок. А читаю я різних авторів і різножанрову літературу, починаючи від Стівена Кінга і закінчуючи філософією Сенеки — моїми улюбленими «Моральними листами до Луцилія», які постійно перечитую і розмірковую над ними тиждень. Незабутнє враження справило видання з «Бібліотеки «Дня»» під авторством Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене». А останнім часом потрапили до рук документальні твори дослідників Північного і Південного полюсів Роберта Пері й Руала Амундсена. Я знайшла цю книжку на дачі у в’язці літератури, що подруга передала спалити. Була вражена силою духу справжніх чоловіків, які без техніки, без всіляких технологій прагнули до відкритя чогось нового і, на перший погляд, навряд чи досяжного. Цікаво було дізнаватися, як люди виходили зі складних ситуацій сто років тому. Раніше прочитала книжки Любка Дереша «Культ» і «Намір», які приніс мій сімнадцятирічний син Дмитро. Він взагалі, окрім навчальної літератури, нічого не читає — у його покоління є комп’ютерні ігри. Але від Любка Дереша просто в захваті! На мене ці твори справили не таке сильне враження, як на сина і його друзів, проте приємно, що є сучасні автори, які можуть дітей відірвати від комп’ютера.
Анна ПАЛІЙ, поетеса:
— Нині, щоб іти в ногу з часом, потрібно читати літературу духовну. Тому надаю перевагу творам святих отців. Читаю Діонісія Ареопагіта, Авву Дорофея, Григорія Ніського, Антонія Сурожського, Олександра Меня. Нещодавно прочитала «Квіти любові» святої Терези від дитятка Ісус із французького містечка Лізьє. Такі твори вражають і дають поживу розуму і серцю. Книги, інформація загалом — та ж сама їжа, тільки для душі. Погана їжа отруює і навіть вбиває, добра — додає життєвих сил. «Кода да Вінчі» Дена Брауна не читала, і не раджу читати іншим. Це — вимисел людського розуму, який прагне видати за істинне те, що йому любе. Читач, вірячи спотвореній дійсності, шкодить собі. До речі, щодо книг про Гаррі Поттера: вважаю, що це — хороша література, яка вчить християнському терпінню, смиренню, недозволеності вбивства і завдання болю іншим, ставить над усе християнську любов. Просто формою розповіді авторка вибрала магію. Але ми ж не забороняємо дітям читати народні казки, де розповідається, наприклад, про Бабу Ягу, злих розбійників чи чаклунів. До речі, і всіма улюбленого класика української та російської літератури Миколу Гоголя у свій час дуже критикувало духовенство за нібито «відьомські» твори, хоча сам автор був не тільки талановитою, але і глибоко віруючою людиною. Заслуговує на увагу і серія книг про Николу Теслу (видавництво «Эксмо»). Вона пояснює природу геніальності: для того, щоб бути найкращим ученим, потрібно мати Боже зерно. Актуальною нині є тема походження українців. Тут може допомогти брошура сучасного українського історика Леоніда Залізняка «Походження українців: між наукою та ідеологією». Із задоволенням прочитала також книгу Миколи Галичанця «Українська нація», видану тернопільським видавництвом «Мандрівець». Автором є український краєзнавець, який, живучи у радянські часи в Москві, мав доступ до московських архівів. Люблю проникливі поезії Івана Гнатюка; наповнені багатством метафор — Світлани Антонишин; милозвучні, відкриті й щирі — Любові Проць. Читаю тернопільських авторів: художньо відшліфовані денники Петра Сороки, критику і «музичні» (бо гармонійні і змістовні) поезії Тетяни Дігай, досконалі поетичні переклади Романа Ладики, народно-життєві новели Богдана Мельничука, вірші Лесі Романчук (хоча більшість читає її прозу), релігійну поезію Марії Баліцької. Особливо люблю читати поезії та оповідання молодої талановитої авторки Наталі Близнюк. У них поєднується особлива душевна чистота, ерудованість і європейська широта поглядів молодої дівчини.
Ігор МИКОЛІВ, редактор тернопільського видавництва «Астон»:
— За браком часу я не маю можливості читати щось інше, як тільки те, що передбачено моїм робочим графіком. Видання, що справило на мене найбільше враження за останні два роки — це «Бог сущий у творчості Кобзаря» віце-ректора Тернопільської духовної семінарії ім. Й. Сліпого ієромонаха Михайла Пастуха, який написав книжку під псевдонімом Михайло Шевченків. Мабуть тому, що «Астон» — маловідоме видавництво, не всюди мають можливість її прочитати. А вона варта того, щоб про неї більше людей знало. Свого часу я заніс цю книжку до колишнього голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Миколи Жулинського. Друга книжка, про яку мені хотілося б сказати — монографія Василя Деревінського «На гребені боротьби» (діяльність В. Чорновола в другій половині 1980-х років), в якій автор досліджує життя і діяльність В’ячеслава Чорновола з моменту його звільнення з увязнення. Солідне дослідження, де більше чотирьохсот посилань на документи. Поки що це рукопис, але незабаром видання побачить світ. Я буквально в понеділок завершив його редагувати. Я люблю читати пізнавальну літературу. Зокрема, і краєзнавчого спрямування, люблю дізнаватися про інші регіони України, про традиції. Тому й сам долучився до роботи над книжкою про рідне село Настасів Тернопільського району. Адже особливо цікаво читати про тих, кого знаєш особисто.
Ніна ДЕНИСЮК, директор Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи:
— Особисто я люблю перечитувати твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Марії Матіос, Дж. Р.Р. Толкієна, Лесі Романчук, літературу про історію Галичини, нашого міста. Рекомендую всім ознайомитись з книгою «Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення» наших істориків-краєзнавців Олега Гаврилюка, Ігор Крочака. Але моєю улюбленою письменницею була і залишається Ліна Костенко. Вона одна з тих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань. Її історичний роман у віршах «Берестечко» порушує моральні проблеми, що стоять перед нами сьогодні. У наших бібліотеках ми постійно проводимо моніторинг читацьких уподобань. Зріс попит на українську книгу, зокрема на твори сучасних українських авторів. Особливою популярністю користуються твори Ю. Винниченка, С. Жадана, О. Ільченка, О. Забужко, В. Шевчука, І. Роздобудько, М. Матіос, Г. Вдовиченко, Марини і Сергія Дяченків, А. Куркова, А. Кокотюхи, Ю. Андруховича, Л. Дереша... Серед дітей особливою популярністю користуються книги видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». А нещодавно наш бібліотечний фонд поповнився унікальним, на мою думку, виданням, яке подарував центральній міській бібліотеці Тернопільський міський голова Сергій Надал, — а це більше ніж 60 примірників незалежного культурологічного часопису «Ї», який, без сумніву, є визначним явищем галицької культури.
