Роман-памфлет про... вищу освіту

Триває прийом рукописів на літературний конкурс видавництва «Смолоскип». І символічно, що саме в цей період вийшов друком роман однієї з переможниць цьогорічного конкурсу. Це — «Факультет» молодої письменниці з Миколаєва Дарини Березіної.

«Факультет» — особлива книжка. Особлива тим, що, з одного боку, в ній ідеться про надзвичайно важливі соціальні речі, а з другого — немає занадто очевидної публіцистики чи прісних агітаційних повчань. Тема складна і стабільно актуальна — наша вища освіта.

В основі сюжету «Факультету» лежить, можна сказати, вічна історія: на кафедру англійської мови одного з українських університетів потрапляє молода ідеалістка. На неї чекає зустріч із мастодонтами пострадянської ба навіть радянської вищої освіти, які розуміють саме явище університету вельми специфічно.

Університет для них — це статус, пафос, можливість «стригти» студентів (тобто брати з них хабарі, нав’язувати потрібні соціальні зв’язки й експлуатувати в будь-які інші, найрізноманітніші способи), чітко й неформально регламентована структура підпорядкування — місце, де можна вільно познущатися зі слабших і залежних, імітація процесів поширення і засвоєння знань.

Переконаний, багато хто з читачів та читачок знайомі з такими кафедрами і факультетами. Певно, що перед Дариною Березіною стояло питання, як зобразити цей добре знаний, але й часто замовчуваний у нашому суспільстві феномен. І вона обрала, здається, безпрограшний спосіб — гумор.

Відтак персонажі «Факультету» вийшли і впізнаваними, і смішними. Завкафедри, котра розмовляє «мовою Азірова» й на кожне свято «обдирає» викладачів і плете між ними інтриги. Аспірантка, котра з усіх сил прагне бути схожою на поп-співачку Брітні Спірс, нишпорить по столах викладачів і мріє про породистого песика... Втомлений і байдужий до всього на світі декан. Викладачка, що в кожній групі обирає собі хлопчика для сексуальних утіх... Ці та інші виразні характери діють переконливо і потрапляють у непередбачувані та кумедні обставини.

Єдине — дещо ідеалізований вигляд має вже згадана «новенька». В її образі менше напівтонів, вона якось занадто вже пасує сухуватому означенню «позитивна героїня». Хоча, що її змальовано зовсім неяскраво, теж не скажеш.

Цікаво, чи впізнали себе у книжці «Факультет» прототипи її персонажів? Що такі є, практично немає сумнівів. Особливо коли зважити на те, що молода письменниця й сама встигла попрацювати у вищій школі. Напевно, ці прототипи будуть найуважнішими читачами «Факультету». Але книжка може зацікавити й багатьох інших. Уявляю, як весело її буде читати студентам. Як замисляться деякі викладачі. На тлі давніх та суперечливих розмов про реформу вишівської освіти всім нам «Факультет» нагадує про те, від чого потрібно відмовитись у будь-якому разі.

А ще ця книжка нагадує: якщо у вас у шухляді чи в якому-небудь комп’ютерному файлі залежався цікавий роман — подавайте його на літературний конкурс видавництва «Смолоскип».