Розшифровані літери на старовинній цеглі

Дійсний статський радник. Предводитель верхньодніпровського дворянства. Почесний мировий суддя. Гласний повітового та губернського земств. Земський представник у залізничному департаменті. Попечитель Саксаганського ремісничого училища. Засновник Верхньодніпровської сільськогосподарської школи…

Все це Ераст Костянтинович Бродський – поміщик Верхньодніпровського повіту, який увійшов в історію не лише як визначний громадський діяч, а найперше  – як успішний господарник, що залишив по собі неабиякий спадок. Перш за все – це колосальний напрацьований досвід у галузі племінного тваринництва, землеробства, городництва і садівництва. Кращі зразки його сільгосппродукції та племінної худоби представлялися на всеросійських і всесвітніх виставках. Досвід його господарства активно вивчали закордонні фахівці. Ним були закладені у безводному степовому краї унікальний парк на зразок уманської «Софіївки», великі масиви лісових насаджень, рукотворне озеро. З цегли його знаменитих заводів зведено чимало будівель у Верхньодніпровському та сусідніх повітах, зокрема й корпуси заснованої ним сільськогосподарської школи – першого на Придніпров’ї навчального закладу даного профілю, який згодом було реформовано у Верхньодніпровське середнє сільськогосподарське училище землеробства Катеринославського губернського земства з 6-річним терміном навчання.

КНИГА «ВІЧНИЙ ЕРАСТ»

На жаль, у роки будівництва «світлого радянського майбутнього» пам’ять про великого подвижника і будівничого Придніпровського краю було фактично втрачено. Про все це з неабияким подивом довідався Василь Карпович Джміль, який 1982 року прибув з Черкащини до Ерастівки викладати в місцевому сільськогосподарському технікумі. Побачивши в стіні старовинної будівлі цеглину з літерами «Э.К.Б», зацікавився, що вони означають. Одна з давніх мешканок пояснила, що літери таємного напису – то ініціали поміщика Ераста Костянтиновича Бродського.

Ерастівський радгосп-технікум імені С.М. Кірова – саме в такому досить абсурдному поєднанні імен двох антиподів – поміщика і червоного більшовика – виглядала офіційна назва закладу, в якому розпочав свою викладацьку діяльність майбутній автор книги про Ераста Бродського. Понад три десятиліття працював викладачем, заступником директора і директором технікуму. «Я змінив чотири помешкання,– однак жив завжди в Ерастівці. Постійно «колекціонував» спогади про цю людину, які, на жаль, були дуже скупими. Та й на той час говорити ніхто не хотів про технікум Бродського, коли його дітище вже носило ім’я «червоного» Кірова», – пише Василь Джміль  у передмові до книги «Вічний Ераст».

ПЕРШІ АВТОГРАФИ ЧИТАЧАМ

Вивчаючи історію навчального закладу, в 1997 році зрештою почав серйозно займатися й пошуковими роботами з дослідження історії сім’ї Бродських. За дослідницькими матеріалами Василя Джміля вже в 1998 році було написано главу «Степова академія Бродського» до книги В. Сторожка і Г. Руденко «П’ятихатські самоцвіти». А вже наступного року в співавторстві з В. Королем ним було видано дві брошури – «Ерастівському державному аграрному технікуму – 100 років» та «Е.К. Бродський – засновник степової академії». У 2006 році до приїзду з-за кордону онука колишнього поміщика Е. Бикоффа автор підготував самвидавом брошуру «Е.К. Бродський».

Книга Василя Джміля» «Вічний Ераст», яка вийшла щойно у криворізькому видавництві Романа Козлова за сприяння та підтримки місцевого мецената Сергія Нєженцева, містить найбільш повний на цей час бібліографічний нарис про Ераста Бродського та його родину, написаний на основі архівних документів, спогадів очевидців давніх подій, зокрема випускників Ерастівського училища 1919 року Миколи Пестушка і Степана Лежепьокова, письменника Герогія Тушкана та інших. Презентуючи книгу криворізьким читачам і розповідаючи зовсім непросту історію її створення, автор з особливою вдячністю назвав також імена тих, хто сприяв її народженню своїми неоціненними спогадами, епістолярними матеріалами, слушними порадами і консультаціями. Це письменник Микола Чабан, історик Григорій Зленко, краєзнавець і літератор з Верхньодніпровська Галина Семенча, журналісти Сергій Довгаль і Григорій Руденко, генерал Микола Лемішко, син останнього управителя Іванівської економії Бродських, архітектор з Кам’янського Іван Власенко, онук Е. Бродського Ераст Бикофф.

Суттєвим доповненням до розповіді автора книги стала цікава мултимедіа екскурсія колишніми землями Ераста Бродського – мальовничими місцями у верхів’ї річки Саксагань, Грушоватського лісу, Іванівки та Ерастівки (з квітня 1861 р. – селище Вишневе), проведена краєзнавцем, екскурсоводом і літературним редактором «Вічного Ераста» Іваном Найденком. За словами останнього частину накладу книги буде передано міським бібліотекам Кривого Рогу.

Володимир Стецюк, журналіст, Кривий Ріг

Фото автора