Виклики «Промоції літератури в Україні»

«У всіх цивілізованих країнах існують програми підтримки читання, які враховують внутрішню специфіку країни і її певні проблеми. Якщо у США проблема пов’язана з освітою, то в них ця програма в основному базується на освіті. Якщо в Польщі вирішили, що ця проблема в основному пов’язана з бібліотеками, то їхня програма зараз націлена на модернізацію, реорганізацію й наповнення бібліотек. А що ж робити такій країні, як наша?» — ставить майже риторичне запитання президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль на конгресі «Промоція літератури в Україні», що нещодавно відбувся в Києві. ГО «Український літературний центр» під керівництвом куратора літературних проектів Поліни Городиської зібрала організаторів найбільших літературних подій, представників міжнародних культурних установ, літературних менеджерів та культрегерів із різних куточків України, щоб скласти уявлення про те, що відбувається у літпроцесі, які питання і проблеми є у сфері найактуальнішими та найболючішими. Говорили про участь України у програмі «Креативна Європа», про інтелектуальну книгу, книжковий ринок і програму підтримки читання.

Звісно, без самого книжкового ринку говорити про промоцію літератури неможливо. Олександра Коваль представила свою програму підтримки читання. За її словами, останні десять років кількість виданих книжок — близько одиниці на душу населення, що в два — чотири рази менше, ніж у Європі (в залежності від країни). А в умовах сьогоднішньої економічної ситуації навіть ця мізерна цифра може зменшитися на 60% — так прогнозують експерти з Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів. Що ж пропонує пані Коваль? Перш за все — підвищувати рівень освіти, адже саме освічені люди з розвинутим критичним мисленням формують попит на книжку, в тому числі й тренд на інтелектуальні видання з «високих полиць». Із процесом підвищення рівня освіти нерозривно пов’язана й реорганізація бібліотек, яким «найбільш потрібні новинки, а не старі томи 1970-х років», як висловилася президент «Форуму видавців». Стан вітчизняних бібліотек та їх реформування — це взагалі окрема дискусія, адже з приходом Інтернету українські бібліотеки без інновацій поступово перетворюються на рудиментні архіви. Тож Олександра Коваль представила дуже простий і схематичний план дій від безперервної комунікації й складання літературної карти своєї місцевості до переконування Президента, ВР і Кабміну в необхідності прийняття і фінансування довгострокової програми підтримки читання. Хоча на державну підтримку, особливо в умовах сьогоднішньої ситуації, розраховувати не доводиться — «Форум видавців» звертався до урядів і президентів зі своєю програмою підтримки читання ще з 2005 року, але, на жаль, бюджет на сферу культури у нас формується за залишковим принципом.

Якщо допомогу із вітчизняних ресурсів отримати важко, то є ще надія на європейську допомогу. Україна може стати учасником програми «Креативна Європа», яка надає гранти на підтримку проектів європейського співробітництва, промоцію діячів культури та арт-майданчиків, а також на підтримку літературних перекладів закордонних авторів. Зараз ініціатива «Креативна Україна» у стані розробки — про це заявив на конгресі директор «Агенції культурних ініціатив» та член робочої групи «Культура-2025. Платформа стратегічних ініціатив» Микола Скиба. Європейська програма розрахована на період до 2020 року, тож якщо Україна зможе стати учасником — а нам ще й надають «пільговий квиток» у цей грантовий проект (вступ до нього коштуватиме символічно — 1 євро), — то це дасть шанс розвиватися вітчизняним креативним індустріям.

Про закордонну співпрацю говорили і представники Польського інституту, Гете-Інституту, Чеського центру, Британської ради та Французького інституту під час круглого столу «Міжнародні проекти в галузі літератури. Досвіди промоції». Спікери поділилися з літературними менеджерами своїм досвідом — використання відомих українських письменників суттєво допомагає промоції перекладної літератури. Так, наприклад, завдяки Оксані Забужко наші книгомани познайомилися з Катежиною Тучковою — сучасною літературною зіркою Центрально-Східної Європи, а прізвище Юрія Андруховича на обкладинці перекладу творів Бруно Шульца, що видала «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», збільшило інтерес читацької аудиторії до книжки.

Новий тренд у промоції літератури — це синтез мистецтв і нові формати проектів. Як позитивні, а головне уже реалізовані, приклади такого явища із залученням різної аудиторії на один арт-майданчик учасники конгресу пригадали «ГогольФест», Міжнародний літературний фестиваль Intermezzo, Книжковий Арсенал. Ще один прогресивний хід у промоції — вихід на мультимедіа. Саме таким критеріям відповідає новий літературний проект «Їздець», представлений на конгресі. Це — порадник для туристів і водночас збірник короткої прози з ексклюзивним фоторепортажем до кожного міста, який окрім паперового варіанту матиме інтерактивну інтернет-версію і, за планами засновниці проекту Галини Танай, видаватиметься раз на півроку.

Загалом у конгресі «Промоція літератури в Україні» взяли участь 50 активних учасників літпроцесу, які обмінялися власним досвідом літературного менеджменту і маленькими книжковими хитрощами. Головні редактори та ініціатори проекту «Читомо» Ірина Батуревич та Оксана Хмельовська розповіли, що коли вони відкрили на своєму сайті крамницю, їх відвідуваність зросла вдвічі. Мар’яна Максим’як поділилася досвідом створення культурних заходів для маленького міста на прикладі проекту «Арт-Двір» у Бучачі — до речі, про регіональні ініціативи зараз у літературних колах говорять усе більше. Очільниця черкаської МГО «Книжковий маестро» Людмила Фіть розповіла, що в їхньому місті найбільшим «попитом» користуються молоді чоловіки-літератори через жіночу аудиторію — у промоції літератури виправдані усі засоби залучення читачів. Та найголовніше у літпроцесі, на чому зійшлися учасники конгресу, — це довіра і надійність партнера. Як сказала Олександра Коваль: «Конкурувати будемо, коли матимемо 40 мільйонів відвідувачів фестивалів і читачів, а зараз давайте підтримувати одне одного».