Захисник правди чи інструмент маніпуляцій
Відбулася дискусія про роль свідчень в інформаційному суспільстві
Фестиваль «Французька весна» продовжує розширювати українські інтелектуальні горизонти. Нещодавно у Києві відбувся діалог ідей на тему «Свідчення та кольори пам’яті. Як розказати подію» з французькими професорами: Франсуазою ЛЕСУР, Філіпом де ЛАРА, Жаном-Філіпом П’ЄРРОНОМ. Тема в контексті викликів сучасного глобалізованого суспільства надзвичайно актуальна, оскільки свідчення нині може стати як захисником правди, так і інструментом для висловлення неправдивої інформації та маніпуляцій.
«ОПІР ПРОСТІЙ ЗАМКНЕНОСТІ ЛОГІКИ ЗРАД І ПЕРЕМОГ»
Олексій СІГОВ, редактор видавництва «Дух і Літера», який модерував дискусію, наголосив на актуальності цієї теми саме для України: «Здається, що наша сьогоднішня українська реальність складається із певних пазлів, які так чи інакше відсилають нас до історії, оповіді, спроб зрозуміти, як між двома людьми можна порозумітися. Часто видається, що нас намагаються загнати у таку ризиковану ситуацію, де розуміння фактів і подій можливе лише через підкреслення їхнього скандального характеру. Один з останніх прикладів — ситуація навколо дебатів на стадіоні. Насправді це якраз спроба замкнути можливість порозуміння та глибокого дискурсу в атмосфері скандалу, шоу».
І в контексті цього, на думку Олексія Сігова, свідчення має цікаву властивість. «Воно немовби від самого початку має в собі щось таке сильне, що чинить опір простій замкненості логіки зрад і перемог, яких ми наступного дня уже не пам’ятаємо, бо йдуть наступні зради і наступні перемоги, — вважає Олексій Сігов. — Свідчення потребує часу — це певний наратив, оповідь, у нього має бути своя історія. І здається, що в цій ситуації, коли інформація на нас звалюється, увага до свідчення — це увага до часу, коли ми кажемо: «Зупинімось, пригляньмося, яким чином можлива розмова, увага до подій, а також до передісторії та майбутнього цієї події».
ІНСТРУМЕНТ ПРОТИ МОНОХРОМНОСТІ Й КУЛЬТУРИ СТАТИСТИКИ
З важливістю свідчень погодився Жан-Філіп П’єррон, котрий зазначив, що свідчення запобігають монохромному сприйняттю історії, дають змогу поставити під сумнів «гладеньке» прочитання колективної, офіційної історії. Тобто завдяки їм ми маємо змогу побачити цілий спектр відтінків історії, а не її спрощений вигляд. Адже кожне свідчення, як зауважила Франсуаза Лесур, є суб’єктивним, зосереджує увагу на різних аспектах.
Цікаво, що, на думку Жана-Філіпа П’єррона, свідчення дає змогу показати, де щось не так, бо зазвичай уникають розмови про це. Ці слова добре показують, як різниться те, на основі чого конструюють пам’ять та історію українці і французи. Бо, здається, в нашому випадку потрібно було б говорити про те, як свідчення показують, що все було не так погано. Наприклад, пригадується момент, коли в Україні за часів Російської імперії діяла заборона на друк українських книжок. Не применшуючи складності ситуації, існують свідчення, коли «за окрему винагороду» все-таки можна було надрукувати книжки українською.
Ще одна важлива роль свідчень, на думку Жана-Філіпа П’єррона, — боротьба з культурою статистики. Філософ наголосив, що ми дедалі менше розповідаємо й дедалі більше рахуємо, а цифри роблять нечутливим наш зв’язок з досвідом. На цьому наголосив і Олексій Сігов: «Ті трагічні сторінки ХХ століття часто залишаються абсолютизованими цифрами в підручниках: що у Другій світовій війні загинула ось така кількість людей, під час Голодомору — така. І ці цифри, з одного боку, наче дають відчуття засвоєного матеріалу, але насправді залишають людину перед муром подій, які вона не здатна зрозуміти».
«НОВА ФОРМА ДОВІРЛИВОСТІ»
Водночас Жан-Філіп П’єррон принагідно згадав і те, що від родини до громади пам’ять, історія слугують важливим інструментом політики. Проте це не єдині виклики. Філіп де Лара наголосив, що унікальність — характерна риса свідчень — тепер підважена через два чинники. По-перше — це fake news, мета яких навіть не в тому, щоб спонукати людину повірити у те, що в них ідеться. Фейкові новини спрямовані на дезорієнтацію населення. А по-друге — це те, що професор називає «новою формою довірливості», яка пов’язана з соцмережами. Проблема в тому, що практично будь-що, написане там, сприймається за правду. А анонімність або можливість створення фіктивного профілю зменшує відповідальність за сказане.
Усвідомлення цінності свідчень, популярність їхнього використання є віддзеркаленням важливості багатоголосся, ширшого погляду на світ. Водночас кожне свідчення потрібно верифікувати за можливості.
