Звідки, як і чому виникли нерівності між народами?

Автор книжки «Зброя, мікроби і сталь» є професором Каліфорнійського університету, лауреатом Пулітцерівської премії. Джаред Даймонд поставив перед собою завдання — крізь призму історії людства проаналізувати витоки, причини і наслідки нерівностей між народами.

Науковець підтверджує, що народи, які першими спромоглися приручити диких тварин для застосування їх у власному господарстві, окультурити дикоростучі рослини, включивши їхні плоди до харчового раціону, отримали колосальну перевагу над тими численними групами людей, котрі в силу різних обставин не змогли повною мірою скористатися цим і залишилися далеко позаду.

Автор розглядає низку етапів колонізації Південної Америки іспанськими конкістадорами у XVI столітті. Два фактори, підкреслює він, позитивно вплинули на хід драматичних подій, що розгорнулися з прибуттям на латиноамериканський континент іспанського завойовника Франсіско Піссаро. Це наявність військових обладунків у воїнів Піссаро, а ще використання ними бойових коней, що навівали жах на аборигенів — мешканців імперії інків. Держава, що розташовувалася на території нинішнього Перу, за короткий період часу перестала існувати під натиском безжальних європейців-завойовників. Позбавлене навіть уявлення про швидконогих бойових створінь, а ще солдатів, закутих у залізні лати і озброєних двосічними мечами та вогнепальними рушницями, населення країни з високою тогочасною культурою не мало жодного шансу вистояти перед військовою потугою іспанців.

 Зауважимо: уроки іспанської конкісти для багатьох залишаються повчальними і сьогодні. На видноті повинна бути істина: той, хто володіє сучасним, а не архаїчним озброєнням, завжди матиме перевагу над ворогом, який зазіхає на суверенну територію, прагнучи силою нав’язати свою волю.

Книга «Зброя, мікроби і сталь» служить ще однією цінністю саме для українського читача, є своєрідним ключем до розуміння того, як слід виживати у жорстокому і безжальному світі з урахуванням сумного досвіду країн, які разом з населенням стиралися з лиця землі завойовниками, не лишаючи по собі ні документів, ні навіть згадок про своє існування. Важливим є й те, що авторитетний американський науковець розкриває методику і механізми колонізації цілих континентів з багатомільйонним населенням, які спричинили колосальну кількість жертв, насильницьку асиміляцію, культурну експансію.

Одним із предметів дослідження цих процесів стали постколоніальні країни на африканському континенті. Автор об’їздив його з півночі на південь і з заходу на схід, цікавлячись перш за все матеріальною культурою, мовою, традиціями корінних народів Намібії, ПАР, Нігерії, Камеруну, Конго, Мадагаскару. Для цих народів, так само як, до речі, і для українців, залишається гострою проблемою збереження національної ідентичності, яка зазнала суттєвої деформації у часи владарювання колонізатора. Злочини, вчинені колоніальними адміністраціями проти місцевого населення згадуваних країн, ще тривалий час про себе нагадуватимуть, викликаючи погано приховану ненависть до людини з колишньої метрополії.

Мільйони безневинних жертв, які загинули внаслідок збройного протистояння, репресій, голоду, епідемій, економічного визиску, перевертають уявлення про еволюцію людини як біологічної істоти, здатної лише підкорятися вродженим ницим інстинктам і демонструвати безсилість у вияві гуманності до людей іншої раси, національності.

Жодна з описуваних автором колонізацій не відбувалась без спалаху інфекційних захворювань серед місцевих жителів. Джаред Даймонд, проаналізувавши причини виникнення епідемій і пандемій в колонізованих країнах, відкриває перед читачем низку закономірностей, що мали тісний зв’язок з явищами, небезпечними для людських популяцій. Віспа, кір, грип, висипний тиф, бубонна чума, коклюш, туберкульоз, дифтерія, які вважаються суто європейськими інфекційними захворюваннями, були занесені на американський континент першими завойовниками. Винайдення і застосування дійових медичних препаратів, а також поступове вироблення стійкого імунітету до інфекційних заражень надавало явну перевагу європейським колонізаторам. Корінне ж тубільне населення виявилось безсилим протистояти атакам небезпечних для життя мікроорганізмів саме через відсутність ліків, імунітету і методики лікування захворювань. У книжці наводиться жахлива статистика, згідно з якою понад 90% доколумбівського корінного населення Америки загинуло від хвороб, що вразили його після контактів з білошкірими прибульцями...

Починаючи з 1642 року, коли острів відкрив голландець Абель Тасман, англійські колонізатори впродовж століть повністю вирізали місцеве населення, що становило близько 80 тисяч осіб різної статі й віку. Як вважає автор, примітивний ступінь розвитку тасманійців став на заваді засвоєнню ними привнесених у побут колонізаторами здобутків людської цивілізації, зокрема: використання вогню; застосування знарядь праці з металу, а не з каменю; розведення домашніх тварин і вирощування різних сільськогосподарських культур; засвоєння навичок письма й усної англійської мови, ведення математичного обліку. Іншими словами, все це не сприяло інтеграції острівного народу у панівну колоніальну спільноту, що силою нав’язала новий спосіб життя. Нині на Тасманії доживають свій вік лише три жінки-тасманійки, зі смертю яких припиниться багатовікова історія багатостраждального народу.

Книга містить також захоплюючі розповіді про виникнення гончарства, писемності, військових і промислових технологій, суднобудування, торгівлі, металургії на різних континентах землі, а ще на її сторінках розкрито значення екології, релігійних вірувань, державного устрою європейських держав, що проводили агресивну колонізаторську політику щодо корінних народів близьких і далеких територій.

Слід віддати належне Джареду Даймонду як глибокому аналітику, який зумів виявити закономірності цих переваг європейців над іншими народами світу, що стали помітними у процесі колонізації чужих територій у різних куточках земної кулі. І хоч за кожною з експансій, що відбувалися в історії людства, тягнуться криваві сліди масових злочинів, водночас вони дали потужний поштовх для розвитку цілих континентів, а з ними і новоутворених молодих незалежних держав, що нині виборюють своє місце під сонцем.