Дмитро Яворницький — як зброя у війні
Тільки не подумайте, що я став козакофілом. Але хочу звернути увагу: цьогоріч 6 листопада виповнюється 160 років з дня народження Дмитра Яворницького.
Яворницький був не лише видатним істориком козаччини. Це був один із головних конструкторів новочасного українського козацького міфу. Цьому прислужилася і його «Історія запорізьких козаків», і альбом «Із української старовини», і багато інших його публікацій, зрештою, й організований ним музей у Дніпропетровську, де значну частину становлять козацькі артефакти. Так, Яворницький ідеалізував козаччину. Але робив це щиро. Він жив нею. За це зазнавав нагінок як за часів царської Росії, так і в часи радянські. Та вчений ніколи не зраджував свого захоплення. І вже за це заслуговує на пошану.
Козакознавчі студії Яворницького творили на півдні України, яку за часів царизму хотіли перетворити на «Новоросію», а за радянських часів – на індустріальний «інтернаціональний» регіон, українську культурну атмосферу. А Катеринослав (пізніше Дніпропетровськ) завдячуючи подвижництву вченого став одним із осередків української культури. І, попри те, що вона не стала тут домінуючою, ця культура промовисто давала й дає про себе знати в цьому русифікованому місті.
Дозволю собі невеликий «суб’єктивний відхід». Свого часу мені довелося побувати в Дніпропетровську. Відвідав я й палац Потьомкіна, де зараз знаходиться культурний центр Дніпропетровського національного університету. Мені показували різні музейні експозиції, які там знаходяться. Але з гордістю наголошували, що в них є галерея портретів усіх (!) українських гетьманів. Цю галерею творили в непрості 90-і ХХ ст., коли було безгрошів’я. Творили, так би мовити, на волонтерських засадах. Потім, за часів президентства Ющенка, її київські чиновники хотіли забрати в Батурин. Але дніпропетровці не віддали цей скарб.
Згадана галерея (хай і опосередковано) засвідчує впливи Яворницького в цьому краї. Дозволю навіть висловити таке «ризиковане» припущення. Те, що Дніпропетровськ під час «російської весни» 2014 р. не впав, а став чи не найголовнішим центром протидії російській агресії, є й чимала частка заслуги Яворницького.
Не знаю, чи збираються в нас серйозно відзначити цей ювілей. Думаю, що нинішній владі, зайнятій місцевими виборами, не до того. А шкода... Адже Яворницький (хай і опосередковано) міг би стати нашою потужною зброєю у гібридній війні з Росією.
