Кожному прокурору - свій закон
Ну ось знову змінили закон, щоб його буква не заважала прийти до влади шанованій людині. Колишній міністр МВС і колишній пацієнт пенітенціарної системи, очолить прокуратуру. Юрій Луценко замкне коло пізнання наших скрижалей правопорядку, не отримавши відповідного диплома. Хоча міг би, напевно, закінчити якусь «ківаловку», де дають путівку в життя перукарям Феміди. Хіба мало у нас професорів та кандидатів наук, нездатних без помилок заповнити службову анкету! Не закінчив. Чи то через лінь, чи то не вважаючи за необхідне вивчати право в країні, де право не працює. Справді, якщо призначати на місце головного збудника справ людини з цієї ж системи і з профільною освітою, то це означає тільки одне - клонування. Знову відтворимо типажів, на кшталт Михайла Потебенька, Святослава Піскуна, Віктора Пшонки, Віктора Шокіна (називаю найодіозніших), які перетворили Генпрокуратуру в дохідну корпорацію по обслуговуванню і залякування еліт. Зрозуміло, що сюди, як втім, і в інші силові структури, треба призначати людей ззовні, не зіпсованих службою за великі гроші, і які не «обросли» зв’язками, що їх порочать. Так що, будь пан Луценко не в кумівський обоймі вінницького клану реформаторів, він припав би до речі. Думаю, що рік за гратами дає більше знань про законність в країні, ніж п'ять років навчання.
Але, колізія не обмежується цензом профпридатності. Прагнучи до дотримання законів, не можна їх перелицьовувати під кожного претендента портфеля начальника. Повинен же бути принцип. Але принципів нам якраз і не вистачає. Як завжди швиденько розібралися по лінії групових інтересів, партійної доцільності і пошуків меншого зла. В кінцевому підсумку теж вийде як завжди: брак легітимності в призначенні корінного в упряжці законності, стриножить не його одного. Сподіваюся, в наступному законі під нового прокурора це врахують. Можливо, швидше, ніж нам здається.
