Про початковий поштовх
або звідки виникла наша держава
Написати цей стислий матеріал мене спонукав виступ у Фейсбуці відомого блогера, дослідника й громадського активіста Володимира Ткачука. Сам допис пана Володимира є невеликим за обсягом, проте порушує досить суттєві аспекти нашого націє- та державотворення, вітчизняної історії та формування української ідентичності. Через це, перш ніж починати докладнішу розмову про думки, оприлюднені Володимиром Ткачуком у Фейсбуці,а така розмова необхідна і вона відбудеться, наведемо цей матеріал повністю.
«І в британців, і в США є певні відліки, коли розпочиналися їхні нації – це Магна Карта (вона ж – Велика Хартія Вольностей – І.С.) 800 років тому, а в США – договір на кораблі «Мейфлауер»1620 р. Щось аналогічне можна знайти у французів, іспанців та інших. В нас, українців, такою точкою відліку є «Руська Правда» і в закінченому вигляді Литовські Статути, особливо Третій Литовський Статут 1588 р., і на основі тих документів - практики в різних державних та суспільних сферах. Це чудово розуміють і в НАНУ, і в провідних університетах. Потрібна чиясь відмашка, щоб ці офіційні інституції запрацювали в цьому напрямку. А відмашки немає».
Що тут можна сказати? Наявне величезне поле для дискусій. Зазначимо лише деякі моменти.
1.«Першопоштовх» до утворення нації – правовий, політичний, соціальний – то є річ, для історії дуже вагома. У кожного народу він особливий, проте має і низку спільних рис: це договір про базові цінності, що об*єднають людей.
2.Дуже цікавою є згадка про «Магна Карту» ( складену на 150-160 років пізніше, ніж наша «Руська Правда»). Головний її сенс – не можна піддавати людину ( реально йшлося передовсім про дворян) будь-якому покаранню, відбирати в неї майно, тим більше страчувати її без законного рішення справедливого суду. Особиста воля монарха тут не є підставою! Справді , якраз саме тут простежуються витоки формування європейських «вольностей» - втім, до сучасної правової держави було ще ой як далеко. Характерно , що й наша «Руська Правда» (50-60-ті роки ще ХІ ст..) , і всі три «Литовські статути» ХУІ ст.. будувались на цьому ж фундаменті. Це варто глибокого вивчення.
3.Справді захопливою є історія англійського пілігримського судна «Мейфлауер» («Квітка травня»), яке 1620 р. доставила в Америку перших англійців – шукачів релігійної свободи – і Договору, укладеного на цьому ж кораблі того ж року. Річ у тім, що перші поселенці з Британських островів, досягнувши берегів Нового Світу, зіткнулись з тяжким голодом, морозами, непривітністю індіанців. Більшість прибулих пілігримів-протестантів померло того ж року (а День Подяки в США – це вдячність за рятівний урожай, який зберіг частині цих людей життя). До того ж, хоч переселенці заздалегідь мали письмовий контракт, укладений ще в Лондоні з Королівською Торговельною компанією на освоєння чітко зазначеної території узбережжя майбутнього штату Вірджінія, проте корабель пришвартувався на солідній відстані північніше від обумовленого пункту, і розпочалися суперечки в середовищі самих мандрівників: чи втратила чинність наявна попередня угода? І , якщо втратила, то чим керуватися надалі? Пілігрими були сповнені рішучості домовитися між собою про основні засади внутрішнього співжиття , таки заснувати свою першу колонію в Америці і задля цього зобов*язувалися у Договорі підкорятися лише тим законам, «які вважатимуться підходящими і такими, що відповідають спільному благу колонії». І це був якісно новий документ. Причому було заявлено, що «свідком Договору є сам Бог»!
4. Коли пан Ткачук пише, що всі ці великої ваги історичні документи «є певним відліком, коли розпочиналася нація» (саме «нація») – то навряд чи це є коректним. Адже про яку націю (!) українців можемо говорити в ХІ столітті, в добу «Руської Правди», про яку британську «націю» можна говорити в ХІІІ столітті, а тим більше – про яку «американську націю» у 1620 р.? Радше можна говорити про епохальні події у формуванні державності.
Так , був поштовх ( не точка відліку), проте до формування модерних націй, остаточно, як відомо, закріплених Великою Французькою революцією 1789 р., залишалися ще віки й віки. Інша річ, що , поза сумнівом, треба далі працювати над системною концепцією зародження й дальшого розвитку державності (не змішувати з нацією). Ця концепція стане найважливішою складовою формування національної ідентичності ( в правовому, політичному, духовно-культурному аспектах).
