Потрібні слова
Все може стати звичкою і рутиною. Навіть неприємні та страшні речі.
Спочатку з’явиться імунітет до криків: «Усе пропало» (уже з’явився), до закликів іти штурмувати й палити, до гр-р-різних заяв сепаратистів про те, що ось просто завтра вони щось захоплять або чогось там не дозволять. Окупований Крим, на жаль, стане таким самим звичним фактом, як і донбаське Сомалі. Через лінію розмежування ще перестрілюватимуться, і люди ще гинутимуть, але чомусь здається, що це потроху вщухне до рівня замороженого конфлікту. Звісно, розмови про весняний наступ росіян можуть і справдитися, але навряд чи цей гіпотетичний наступ щось змінить у той чи той бік.
Політична конкуренція триватиме вже без крайнощів на кшталт спроб встановлення диктатури або нових революцій, але з поступовим вичищенням нашого чиновного смітника через фільтри відставок, скандалів і виборів, і з більш результативною, сподіватимемося, роботою уряду.
Можливо, ці прогнози дилетанські та не мають під собою жодних підстав, але в головному я впевнений: ми вступили в геть нову епоху, яка на наших очах втрачає свою новизну.
Що ж тоді залишиться поза буднями?
Власне, мистецтво. Та галузь людської діяльності, в якій регулярні повстання не просто можливі, а й життєво необхідні. Окрім того, робота в мистецтва така: переробляти Історію в історії, кожна з яких набуває окремої цінності й значення — за умов, звісно, обдарованості автора. Мистецтво дає мову тому, що мови не має.
Це завдання не публіцистики — вона лише описує той чи той момент, і не хроніки — вона архівує події. Мистецтво — єдиний культурний механізм, здатний упоратися з цим колосальним матеріалом — революція, війна та зміни в свідомості, ними спричинені.
Адже тепер — вже не раз про це було сказано — у нас є новий герой — той, що переміг несправедливість; є нова ситуація, в якій діє цей герой; і, як наслідок — є дуже широке віяло драматургічних конфліктів, здатних вдихнути правду в будь-який сюжет. Варіації можуть бути які завгодно: комедійні або трагічні, психологічно витончені чи патетичні. Що далі від нас будуть події Майдану й початку війни, то більше творча енергія, що насичувала суспільство в ті дні, перетікатиме до спільноти митців. Головне — щоб самі митці були до того готові.
І в нас є літератори, художники, кінорежисери, здатні створити прозу, поезію, графіку, живопис, інсталяції, перформанси, фільми, звернені до нового, сучасного глядача, до його страхів і гордості, його суму та сподівань.
Щоб, коли тимчасово окуповані території повернуться в склад України — нам було що сказати тим, хто схоче лишитися тут. Щоб у нас знайшлися саме вірні, потрібні слова.
