Калібрування сприйняття
Варто лише ненадовго виринути з каламутного хаосу війни і кризової політики, як стає зрозуміло, що життя не ділиться на чорне і біле, і навіть не складається з декількох десятків відтінків сірого. Реальне людське життя розквітає усім багатством спектру, і тільки своєю владою ми можемо обмежити власне сприйняття.
Можливо, саме збереження «кольорового зору», залученості в різноманітність глобальних процесів - що не зводяться, як би місцеві пропагандисти не намагалися довести зворотне, до штовханини регіональних царьків в конспірологічному сутінку, - можливо саме це і є ліками від сповзання на узбіччя цивілізації, від радикалізації, мілітаризації і, зрештою, маргіналізації. У нашому випадку - від занурення в «руський мір».
І, яким би це не виглядало гірким парадоксом, але свобода від мілітаризму і сірості, це саме та свобода, яку іноді треба запекло виборювати, а сьогодні у тому числі і немирними методами. Просто потрібно ясно бачити той світ, частиною якого ми так болісно доводимо своє право бути. Постійно настроювати, калібрувати своє сприйняття по відношенню до реального різноманітного світу.
А у цьому світі відбуваються дивовижні події, здійснюються неймовірні відкриття і робляться фантастичні винаходи. Наприклад, тільки в області космічних досліджень, минулий тиждень ознаменувався кількома знаковими подіями.
Так, 7 грудня зонд NASA «New Horizons» після 8-річної подорожі наблизився до Плутона, був успішно виведений з режиму гібернації і підготовлений до режиму виконання наукової програми з дослідження планетної системи Плутон - Харон. Вже за три тижні ми почнемо отримувати перші зображення цієї частини Сонячної системи. Вчені планують отримати відповіді на питання про зв'язаність атмосфер цих карликових планет, а також про їхню будову, зокрема, про можливу наявність океанів, прихованих під товщею льоду. Окрім відповідей на важливі наукові питання, ми отримаємо можливість завершити програму картографування планет Сонячної системи, а також протестувати деякі нові технічні рішення, використані в цій місії.
Напередодні, 5 грудня відбувся випробувальний запуск багатоцільового багаторазового пілотованого космічного корабля «Оріон», розробленого компанією «Локхід Мартін» для далеких космічних польотів, освоєння Місяця і Марса. Успішним приводнюванням спускного модулю поблизу Каліфорнії і доставкою його на базу завершився перший етап робіт, початих ще в 2006 році. Шлях до довгострокових проектів з організації орбітальних станцій і колонізації планет тепер відкритий. Наступні старти ракет-носіїв «Дельта-4», «Атлас-5» і «SLS/EM–1» з «Оріоном» заплановані на 2018 - до Місяця, а в 2021 і 2023 - до Марса.
Ще трохи раніше, 4 грудня о 13:22 за місцевим часом, японським аерокосмічним агентством JAXA був запущений розроблений в співпраці з NASA космічний зонд «Хаябуса-2» («Сокіл»). У липні 2018 він має підлетіти до мети - астероїда (162173)1999 JU3. «Поцілити» двометровим супутником вагою 590 кілограмів в астероїд розміром всього 980 метрів з відстані 300 мільйонів кілометрів, а потім висадити на його поверхню 7 кілограмовий зонд, взяти проби речовини, і - головне - повернути зразки на Землю - вкрай непросте технічне і найважливіше наукове завдання. Повернення модуля з пробами речовини заплановане на грудень 2020. Після успіху місії «Розета» кількість серйозних причин сумніватися в успішності «Хаябуса-2» значно зменшилася. Наполегливість, з якою людство реалізує настільки складні місії свідчить про серйозність наших намірів в освоєнні Сонячної системи.
За пару днів до цього в Політехнічному інституті в Лозанні відбулася прес-конференція, на якій вчені прокоментували результати, опубліковані напередодні в журналі «Meteoritics & Planetary Science». У спільній статті колективу вчених з Китаю, Німеччини, Швейцарії і Японії йдеться про насправді сенсаційну новину - виявлення слідів органіки в марсіанському метеориті, що впав в марокканській пустелі 18 липня 2011. Зробити таке припущення вдалося завдяки аналізу вмісту різних ізотопів вуглецю в метеоритній речовині. Це, можливо, істотно вплине і на наші уявлення про еволюцію Сонячної системи, і на проблеми виникнення життя на Землі.
І це лише найяскравіші і резонансні із понад 40 подій, які обговорювалися як відкриття у науковому світі на минулому тижні.
Не боюся здатися банальним, але саме це, а не метушня на околицях помираючих імперій за вислизаючі ресурси вчорашнього дня, саме шлях за межі можливого - визначає напрям розвитку цивілізації. Тій самій, частиною якої ми є.
А завершував у нас минулий тиждень День збройних сил України. Напевно, цього разу це було найдраматичнішим святкуванням за усю нашу історію. І саме сьогодні стало зрозуміло, за що воює наша армія, чому цей день став по-справжньому всенародним. Наша армія, ми усі сьогодні б'ємося у тому числі і за те, щоб бути частиною світу, в якому вільні люди запускають зонди на астероїди і ракети на Марс, змагаються в технологіях і відкриттях, і рятують людські життя. Щоб не бути частиною того морока, де терористи вихваляються винаходами способів вбивства і пригнічення, а принижені і голодні раби плазують перед напівграмотними тиранами.
Це природна мета, що відповідає нашому призначенню. Ми воюємо за те, щоб залишатися різноманітними людьми у справжньому людському світі. Тут тільки важливо пам'ятати мету, і не переплутати її з необхідними, але небезпечними засобами. Наш світ - це світ розвитку, загальної співпраці і глобальної безпеки, а війна – тимчасовий, хворобливий, хаотичний стан, з якого ми повинні вийти з найменшими втратами.
