Блеф
Блеф став національною індустрією Росії. Це й зрозуміло: якщо немає ресурсів для підживлення державності, в якій ми звикли жити, доводиться грати в покер. Вдаємо, що у нас у руці більш потужна карта, ніж є насправді.
Блефує уряд. Міністр економічного розвитку Максим Орєшкін переконує, що в Росії «є істотне економічне зростання». Незрозуміло, чому живемо все гірше. Сергій Лавров твердить, що відбулося скорочення впливу «історичного Заходу» і російську політику «розділяє більшість держав світу». Незрозуміло тільки, чому Росія корчиться від західних санкцій, якщо Захід не впливає, а більшість розділяє?
Блефують кремлівські експерти. «Ліберальній демократії доведеться відступити. Процес розпаду і створення майбутнього світового порядку триватиме ще декілька десятиліть. У Росії є хороші можливості активно вплинути на його формування», - обіцяють оракули (С. Караганов). Але як впливати, будучи в ізоляції і під санкціями?
Нарешті, майстер-клас з блефу дає сам президент: «Ми точно... обігнали всіх наших, так скажемо, партнерів і конкурентів. Високоточної гіперзвукової зброї поки ні у кого немає... І тому ми в цьому сенсі почуваємося впевнено».
Правда, вочевидь розуміючи, що звична пісня може втратити переконливість, президент переходить до шантажу блефом: «Ми взагалі нічого не боїмося. Далеко не скрізь, не у всіх країнах є така схильність громадян життя своє віддати за Батьківщину, а у нас є». І, неначе їх спустили з ланцюга, орава телеекспертів заволала: «Війна!» Коротше, переконуємо Захід, що готові на кров, якщо Захід не допоможе Кремлю зберегти обличчя (зокрема і перед власним народом). Лякаємо божевіллям. Втім телеящик, що бризкає слиною, каже, мабуть, про реальний розлад психіки.
Але ж іще недавно блеф працював. Ліберальні демократії відступали перед російським нахрапом. Але, мабуть, допекло і блеф приніс «обратку». Обрезклі демократії нарощують м'язи і огризаються. Замість звичного «залучення» Росії Захід оточує Росію загороджувальним ровом, запихаючи нас у лепрозорій. Замість того, щоб створити Не-Захід і стати його лідируючою силою, Росія створює Новий Захід, у якому для Росії немає місця.
А як же зустрічі на вищому рівні - з Макроном, Меркель і скоро з Трампом, не кажучи вже про більш дрібну птицю? Не будемо спокушатися: це західна участь у нашому блеф. Вони безнадійні, говорить західна еліта. Тож чому б їм не підіграти і вгамувати їхню агресивність! На ділі західне суспільство консолідуються навколо ідеї «Росія-ворог». Там на сцену виходять свої пацани, які будують кар'єру на русофобії. Ось щойно один із них - Джон Болтон, помічник Трампа з нацбезпеки, пояснював президенту Путіну, чому Америка виходить із системи взаємного ядерного стримування.
Найбільше приниження для Кремля - це те, що Америка збирається викинути на смітник зобов'язання, які є гарантією нашого з Америкою паритету, а отже символом нашої державності, Викидає зовсім не тому, що американці раптом перейнялися нашими порушеннями. Америка руйнує біполярність із Росією, бо їй потрібна свобода рук для формування іншої біполярності- з Китаєм! У цьому танго Росія - третій зайвий.
Звичайно, щоб повернути увагу Америки, можемо взяти участь у гонці озброєнь. Якщо хочемо зламати собі шию. Змагатися у військовій гонці, маючи військовий бюджет у 46 млрд доларів, з країною, яка витрачає на військові потреби 700 млрд доларів (додамо сюди Велику Британію з її військовим бюджетом у 60 млрд і Францію з Німеччиною, які мають військовий бюджет по 40 млрд доларів) - це і є приклад державного самогубства. Що і довів СРСР у 1991 році.
Процес відтворення російського блефу змушує поставити питання про адекватність тих, хто зробив блеф нашим способом життя. Якою мірою ті, які блефують, розуміють, що вони роблять? Хоча вже не важливо. Зовсім не важливо. Важливим є те, що кремлівський шантаж блефом означає, що цей ресурс вичерпується. Влада вже не може передбачити результати свого покеру. Більше того, блеф, як ми бачимо, руйнує простір існування Росії, ліквідуючи дорожні знаки для безпечної траєкторії держави. Настає час «Російської Рулетки».
Джерело: FB
