Битва українського Героя
Надія Савченко зчепилася з Володимиром Путіним і перемогла в персональному бою проти нього
Отже, перше. Є певна кількість матеріалів, де розмірковується про те, що галас навколо Савченко - це чийсь спланований піар-хід. Мовляв, у Росії утримуються десятки українських в'язнів і тільки Савченко в колі уваги. Друга точка зору - деякі українські політики намагаються використовувати Савченко для підняття власних рейтингів. Тому не варто стрімголов кидатися захищати Надію, щоб не сприяти підвищенню популярності певних політичних сил. Третя теза полягає в тому, що справа Савченко використовується Кремлем для дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. «Нам не варто платити за Савченко занадто високу ціну. Україна дорожча».
Загальним у цих теоріях є думка про те, що скористатися ситуацією в цьому випадку означає - повністю нівелювати героїзм і драматизм того, що відбувається. Автори в цьому випадку і мають і не мають рації одночасно.
Спробу використати Надію Савченко в своїх цілях вперше було здійснено бойовиками, які захопили її в полон. Згадаймо те відео, де вона чітко і з гідністю відповідає на запитання дізнавачів. Саме після нього Савченко стала відома в Україні. Якби бойовики вважали, що відповіді українського військовослужбовця можуть якось дискредитувати їх, то не викладали б відео в загальний доступ. Нам навмисно показали патріотичну Надію в полоні, а потім переправили її до Росії для того, щоб зробити обвинуваченою у псевдосудовому процесі.
Сам суд - теж, безумовно, театральна постановка. Там немає ні суддів, ні прокурорів, ні свідків, ні доказів. Це фарс, ціна якого людське життя. Нам нарочито і демонстративно намагаються донести меседж про «невідворотність розправи».
Обрання Савченко, яка перебувала в той момент у полоні, в український парламент, як і призначення її депутатом ПАРЄ, теж є політичним ходом. З одного боку, партія «Батьківщина» підняла свої не надто високі рейтинги і пройшла в парламент, а з іншого - Савченко у грудні 2015 року одержала міжнародний імунітет від Парламентської асамблеї. Це перевело арешт української льотчиці в ранг «насильницького утримання під вартою європейського парламентарія».
Сама Надія Савченко теж не втратила жодної з можливостей, які їй випадали. Усі півтора року вона регулярно ставала ньюзмейкером світових новин. На її захист виступали світові лідери, діячі культури, правозахисні організації. Її голодування і гучні заяви, презирство до небезпеки і любов до України зробили її знаковою фігурою, яку навряд чи можна просто втратити і забути.
Правда ж полягає в тому, що будь-які інформаційні і політичні технології Надія використовувала як засіб боротьби проти гібридної російської агресії.
«Гібридність» передбачає, що злочин пояснюється «постфактум», причому певним чином: анексія - «воля народу Криму», бійня на Донбасі - «самооборона купила зброю в військторзі». Передбачається, що, спростовуючи безсоромну путінську брехню, світ піде від суті того, що відбувається. Гібридність - це спосіб, вносячи «трактування», «думки», очевидні підробки і псевдоекспертизи у доконаний злочин, відвернути увагу від необхідності покарання злочинця, який для всіх очевидний.
У випадку з Надією Савченко ми мали обговорювати відсутність доказів, підконтрольність суду та інші речі, що відводять від того факту, що українку було просто викрадено й узято в заручники. Оголошене голодування призвело до перегляду кваліфікації злочину. Йдеться вже не про викрадення. Перед нами замах на вбивство. Подія - смерть в'язня - ще не відбулася. Але вона стала більш ніж реальною в умовах «сухого голодування».
Світові політики вимагають від Володимира Путіна негайно відпустити Надію Савченко. Євродепутатами складаються списки, де його ім'я стоїть першим. Завдяки відчайдушному кроку українки світ більше не занурюється в обговорення деталей, концентруючись на суті того, що відбувається. Це вам не смерть Литвиненка, де Путіна названо «можливо причетною стороною». Це вбивство в прямому ефірі члена ПАРЄ, яке він здійснює сам попри світовий тиск. Савченко - символ України, на території ворога вступила в бій із символом Росії. Надія змусила весь світ говорити про російського президента як про людину, особисто відповідальну за те, що відбувається з нею.
Також не варто забувати, що Путін - це медійна фігура. Російський агітпром зліпив його образ і одягнув як маску на безбарвного, нікчемного чоловічка.
Савченко і той резонанс, якого їй вдалося домогтися своїми безкомпромісними діями, повністю руйнує гібридний образ російського вождя. Її твердість і непохитність - проти його спритності, її мужність - проти його «мачистостості», її воля у, здавалося б, безвихідній ситуації - проти його побрехеньок про «щура, загнаного в кут». Своєю щирістю і готовністю йти до кінця Надія Савченко проявила і зробила очевидною путінську натуру, показавши різницю між справжнім Путіним і тим образом, який приписувала йому російська пропаганда.
Крім того, те, що відбувається зараз у Ростовському суді, зводить нанівець багаторічні зусилля російської пропаганди на Заході. У російській в'язниці вмирає Українка, Політик, Воїн і Герой. Це неможливо ні пояснити, ні виправдати зусиллями численних кремлівських лобістів. Незалежно від результату справи, ультиматум Надії Савченко є серйозним репутаційним ударом по Путіну, від якого йому вже не оговтатися.
На Русі існувала традиція, коли на полі бою пропонувалося визначити результат битви поєдинком «один на один». Однак, навіть якщо богатир перемагав, згода противника з ураженням обумовлювалася не чесним словом і порядністю, а тією силою, яка стояла за спиною переможця. Надія Савченко зчепилася з Володимиром Путіним і перемогла в персональному бою проти нього. Це був гарний поєдинок, де гібридній технології Володимира Путіна було протиставлено чесну і безапеляційну позицію Надії Савченко. Від нас же вимагається не дати вкрасти її перемогу. Савченко не дозволила скористатися собою як об'єктом політичної гри. Перехопивши ініціативу у російських пропагандистів, вона стала суб'єктом, героїнею дуже драматичних подій. Але головне - вона дала Україні можливість солідаризуватися з нею і здобути суб'єктність, повністю змінивши весь світовий дискурс щодо російсько-українського конфлікту і справжньої ролі Путіна в ньому.
Основне питання полягає в тому, чи зможуть українські політики скористатися тією перемогою, яку Савченко здобула для України? Чи здатні вони стати за її спиною і підтвердити, що на її боці зараз виступає вся країна, увесь народ, усі ресурси української державної машини? Чи вистачить у них волі вийти за межі свого особистого і, за прикладом Надії, здобути персональну політичну перемогу задля всієї України?
