Час змін
Останні зміни в українських правоохоронних структурах, зроблені в розпал війни з Росією, варто розглядати як надзвичайну подію. Адже кажуть, що коней на переправі не міняють. І для того, щоб в умовах воєнного часу звільнити голову СБУ та Генерального прокурора, близьких соратників президента Зеленського, потрібні були надзвичайні підстави. У випадку з Іваном Бакановим такі підстави були очевидними, і відповідне рішення варто було б ухвалити не наприкінці п’ятого місяця війни за існування України, а набагато раніше. Тут не стільки навіть провал декларованої реформи СБУ, скільки масова зрада у лавах Служби безпеки, внаслідок якої російські війська змогли швидко окупувати великі території на півдні України та захопити великий плацдарм на правому березі у пониззі Дніпра. Ряд високопоставлених співробітників СБУ у південних регіонах сприяли вторгненню російських військ і злочинно розмінували перед самим російським вторгненням мости на виходах із Криму, а також міст через Дніпро у Херсоні. Тепер очевидно, що тут вина не військових, а зрадників із СБУ. Тому Володимир Зеленський змушений був звільнити свого друга дитинства, та ще й за статтею, що передбачає дисциплінарну відповідальність військовослужбовців, і розпочати масштабну чистку в СБУ, яка давно назріла. Вже звільнено одного із заступників голови СБУ та змінено керівників 6 регіональних управлінь. Залишається сподіватися, що наступник Баканова буде не лише компетентним, а й патріотично налаштованим керівником СБУ.
Відставку Генерального прокурора Зеленський також обґрунтував випадками зради її підлеглих. Справді, чимало працівників прокуратури, як і співробітників СБУ, залишилися на окупованих територіях та співпрацюють із окупаційною владою. Але варто зауважити, що тим самим займаються і багато чиновників інших відомств, а також депутатів різних рівнів, аж до депутатів Верховної Ради, і серед них є не лише представники проросійських опозиційних партій, а й правляча партія «Слуга народу». Проте головна причина відставки Ірини Венедиктової, здається, це повний провал у справі боротьби з корупцією, хоча за це відповідальна не лише генпрокуратура, а й Офіс президента, і сам президент. Тому відставка Генерального прокурора виглядає насамперед як прагнення задовольнити вимоги Євросоюзу і США нарешті розпочати серйозну боротьбу з корупцією. Невипадково відразу після звільнення Венедиктової Конкурсна комісія затвердила Олександра Клименка керівником Спеціальної антикорупційної прокуратури. Клименко, налаштований на реальну боротьбу з корупцією, виграв конкурс ще минулого року, але його затвердження на посаді блокував Офіс президента. Наразі призначення Клименка відкриває можливість проведення конкурсу з відбору директора Національного антикорупційного бюро України. Ця посада залишається вакантною з 16 квітня, коли минули повноваження Артема Ситника. Не доводиться сумніватися, що у члени Євросоюзу Україну приймуть лише тоді, коли побачать реальні успіхи у боротьбі з корупцією, і переконаються, що ця боротьба не має вибіркового характеру. Тепер важливо, щоб наступником Венедиктової на посаді генерального прокурора стала людина, яка так само рішуче налаштована на боротьбу з корупцією, як і Клименко. Поки що до виконувача обов’язків генпрокурора залишаються питання якраз щодо корупційної частини.
У зв’язку з відставками голови СБУ і Генерального прокурора ходять чутки про те, що найближчим часом може настати відставка Кабінету Міністрів і створення нового уряду. В умовах воєнного часу було б дуже важливо, щоб він став урядом національної єдності, із включенням до нього представників усіх патріотичних партій, у тому числі й опозиційних.
