Частина британців схилилася до капітуляції перед терористами?
Згадаймо: 11 березня 2004 року в іспанській столиці Мадриді та поблизу нього в результаті скоєних ісламістськими терористами вибухів чотирьох приміських електропоїздів загинула 191 людина і було поранено 2050. Ці вибухи сталися за три дні до парламентських виборів – і докорінно змінили їхні результати порівняно з прогнозованими соціологами. Із беззаперечних лідерів громадської думки праві політичні партії Іспанії вмить перетворилися на ізгоїв, а за пацифістів-соціалістів проголосували 2/3 електорату. Новий уряд притьмом вивів іспанські війська з Іраку, які тоді перебували там (виведення те нагадувало втечу), і відмовився від участі в антитерористичній коаліції. Іншими словами, «Аль-Каїда» (яка тоді являла собою основну «вибухову силу» ісламістів) змогла одним ударом здобути перемогу над 45-мільйонною європейською державою з неабиякими мілітарними традиціями.
Наступного року ісламісти спробували повторити свій успіх у Британії; проте серія вибухів у лондонському метрополітені, здійснених 7 липня 2005 року, внаслідок яких загинуло 52 людини, не поставили гордих бриттів на коліна. Ісламісти прорахувалися. Проте не вгамувалися і з новими силами (тепер уже «Ісламська держава», яка стала головною потугою терористів після того, як «Аль-Каїда» втратила керівників і фінансування) заповзялися за свою справу. Приклад Іспанії показав їм, що сотнями вбитих у терактах можна змусити в принципі європейські народи і уряди капітулювати перед радикальним ісламізмом, котрий нічим істотним не відрізняється від німецького нацизму чи радянського більшовизму. Та сама переконаність у власній вищості над «буржуазно-міщанським» світом, та сама віра у своє історичне призначення – владарювати на Землі, ті самі фанатизм і самопожертва масових виконавців, нарешті, ті самі цинізм і відсутність будь-яких гуманних засад у психічному світі вождів. «Марксизм не має ані грану моралі», - писав Ленін. «Я звільняю людей від обтяжливих обмежень розуму, від брудних і принизливих самокатувань химери, що зветься совістю і мораллю», - говорив Гітлер. Чи відрізнявся чимось від них сумнозвісний Бен Ладен і чи відрізняються нинішні вожді ісламістів?
Отож: згадаймо численні теракти у Франції, які відбулися впродовж року перед президентськими виборами. Вони не зламали французів – капітулянти з числа кандидатів на посаду глави держави начисто програли. Тоді головним об’єктом атак стала передвиборна Велика Британія. І цього разу, схоже, терористи домоглися часткового успіху. Бо ж іще два місяці тому експерти в один голос твердили, що лідер лейбористів Джеремі Корбін «топить» свою партію гучними капітулянтськими заявами – мовляв, нічого займатися боротьбою зі світовим тероризмом, нічого зміцнювати спільну оборону Заходу, треба відкрити кордони та жити з усіма дружно. Але…
Але сталося неймовірне: Корбін на фініші наростив близько 10% голосів.
Ще наприкінці квітня сайт TheUK.one писав: «Лідер лейбористів Джеремі Корбін, здається, робить усе для того, щоб його рідна партія програла вибори. Так, він заявив, що виключає будь-яку можливість використання ядерної зброї, навіть для оборони, відмовився використовувати дрони, щоб убити лідера ІГІЛ, і сказав, що припинить ракетні удари по Сирії. У цьому Корбіна не підтримали навіть багато які лейбористи. Колишні службовці оборонного відомства підкреслили, що «нація не буде в безпеці під його керівництвом». Як повідомляє The Telegraph, після цих заяв Корбина його радники «рвали собі волосся на голові». Їм тепер належить відмивати його імідж «захисника» Ісламської держави. Глава Хоум-офіс (міністр внутрішніх справ – С.Г.) Ембер Радд заявила: «Цього ранку ми дізналися, що Джеремі Корбін відмовиться завдати удар по терористах, відмовиться від ядерної оборони і не буде контролювати наші кордони».
А на додачу Корбін обстоює ще й розпуск НАТО, агітує за «нормалізацію» відносин з Росією («якщо це не станеться, наслідки можуть бути дуже тяжкими»), з симпатією говорить про Уго Чавеса та його наступника і, ясна річ, твердить, що в Україні після «перевороту» владу здобули «ультраправі». Цікава постать, чи не так? Його часом звуть «англійським Леніним» (не випадково Корбін носить відповідну борідку), часом «російським агентом». І такий от лідер привів лейбористів до серйозного успіху – партія одержить у новому складі Палати 262 голоси, на 30 більше, ніж у минулому…
Навряд чи успіх «англійського Леніна» був би таким значним, а втрати консерваторів (13 депутатських місць) – такими вагомими, якби Велика Британія впродовж трьох неповних місяців перед виборами не пережила три терористичні атаки ісламістів. Наприкінці березня терорист Халід Масуд на Вестмінстерському мосту збивав пішоходів, які йшли тротуаром, а після вбив поліцейського біля будівлі парламенту. Тоді загинули п’ятеро осіб і понад 40 постраждали. 22 травня після концерту американської співачки Аріани Ґранде в Манчестері смертник Салман Абеді влаштував вибух, жертвами якого стали 22 людини. У ніч на 4 червня в Лондоні стався подвійний теракт – терористи на мікроавтобусі здійснили наїзд на пішоходів на Лондонському мосту, а після того троє ісламістів напали з ножами на перехожих в районі ринку Боро; цього разу жертвами терористів стали семеро людей. Як бачимо, дві терористичні атаки відбулися на фінішній дистанції виборчих перегонів – і частина британців вочевидь запанікувала, купившись на обіцянки Корбіна припинити «дратувати» ісламістів. Мовляв, он Іспанія не дратує їх – і після 2004 року в країні не вчинено терактів (хоча за ці роки іспанська поліція загалом затримала понад три десятки ісламістів, які готували теракти, тобто капітулюй, не капітулюй, а твоя країна все одно буде ареною «всесвітнього джихаду». і вся надія на спецслужби та поліцію…). Проте частині британців вочевидь зрадила логіка – якщо зробити Об’єднане Королівство відкритішим, що пропагує Корбін, небезпека масштабних терактів тільки зросте. Проте на цих виборах до Палати громад сталося так, як сталося.
Що ж, будемо сподіватися що в Британії традиції Вінстона Черчилля та Тоні Блера візьмуть гору над традиціями Невіла Чемберлена та Джеремі Корбіна щодо «умиротворення» тоталітарних сил. А тим часом будемо спостерігати ситуацію у Франції перед другим туром парламентських виборів і бажати успіхів силам безпеки у запобіганні терористичним атакам.
