Чотири сценарії
Або Про місцеві вибори на Донбасі
Питання про проведення в окремих районах Донбасу місцевих виборів за українським законодавством — це ще одна точка біфуркації, після якої конфлікт може знову сповзти в хаос або вийти на більш впорядкований рівень.
Втім, не можна виключати й іншу перспективу — як в анекдоті про село, де відкрився боулінг-клуб: всі прийшли, подивилися, не зрозуміли, що потрібно робити, розвернулися і пішли, а клуб закрився ...
ЩО ГОВОРИТЬ БЕРЛІН?
Ангела Меркель вважає, що суть Мінських угод полягає безпосередньо в проведенні цих виборів. Мовляв, тоді з’явиться влада, яка зможе говорити від імені окремих районів Донецької та Луганської областей. Про це канцлер Німеччини заявила на нещодавньому брифінгу з Бараком Обамою.
ЩО ГОВОРИТЬ МОСКВА?
У російському МЗС висловлюють невдоволення тим, що Київ не бажає співпрацювати з представниками «республік». За словами Сергія Лаврова, в Мінських домовленостях начебто прямо записано, що ці вибори повинні відбутися за згодою «ДНР» та «ЛНР». Насправді, в документі йдеться лише про «представників окремих районів» без конкретизації, кого під ними слід розуміти.
ЩО ГОВОРИТЬ КИЇВ?
Днями Володимир Гройсман підкреслив, що український бік готовий консультуватися щодо змін до Конституції, децентралізації та виборів на Донбасі лише з тими представниками регіону, які обиралися на місцевих виборах 2010 року.
Вирішення або невирішення питання про проведення цих виборів може запустити один із трьох сценаріїв — «більш прокиївський», «менше прокиївський», «іловайсько-дебальцевський» або «псевдопридністровський».
«БІЛЬШ ПРОКИЇВСЬКИЙ»
Суть цього сценарію в тому, що Кремль змириться з наміром України вести консультації не з «ДНР» та «ЛНР», а з місцевою владою, обраною 2010 року. Якщо на місцеві вибори в окремих районах Донбасу буде допущено спостерігачів від Києва та ОБСЄ, вони можуть пройти відносно прозоро.
Явка на них, очевидно, буде низькою — про це можна судити щонайменше за відсотком тих, хто взяв участь у голосуванні на останніх парламентських виборах в районах Донбасу, підконтрольних Україні.
Як і там, в окремих районах Донецької та Луганської областей на місцевих виборах, швидше за все, переможуть переважно колишні й нинішні члени Партії регіонів, «Оппозиционного блока» або просто люди, пов’язані з Рінатом Ахметовим.
Провладні українські сили на проблемних територіях, зрозуміло, багато не наберуть; вони можуть взагалі не брати участь у цих виборах. Через неспроможність «республік» та їхніх лідерів навряд чи досягнуть там великого успіху й ті партії, які будуть уособлювати «ДНР» та «ЛНР».
Представники ПР та «ОБ» в цій ситуації можуть стати для багатьох тамтешніх виборців «нейтральним варіантом». Ну, а на користь Ахметова тут, звичайно ж, буде грати те, що чимало мешканців захопленої частини Донбасу рятувалися і продовжують рятуватися його гуманітаркою.
Тут можна навести приклад зі Слов’янськом, який «ДНРовці» вважали містом своєї «бойової слави», потім він почав уособлювати український військовий успіх, а за мажоритаркою через слов’янський округ торік пройшов чоловік Наталії Королевської Юрій Солод, чий фонд виявився найактивнішим з роздачі продуктових наборів місцевим мешканцям, що пережили бойові дії.
Вести діалог із колишніми або нинішніми членами ПР, «ОБ» або безпосередньо з людьми Ахметова Банковій, безумовно, буде набагато зручніше, ніж із представниками «республік». Великими іміджевими втратами для української влади серед своєї аудиторії це не загрожує.
«МЕНШ ПРОКИЇВСЬКИЙ»
Згідно із цим сценарієм, змириться вже Київ — з тим, що йому, на вимогу Кремля, доведеться консультуватися з представниками «республік». Тут вже перед Президентом та урядом постане ризик масового шапкозакидання серед своєї аудиторії.
Далі виділяються два підсценарія. Перший — якщо на територіях з особливим статусом дозволять брати участь й перемогти не «новоросійським» силам — наприклад, тим самим «регіоналам» або чисто людям Ахметова. Другий підсценарій відповідно — якщо такої можливості їм не дадуть.
Якщо дадуть, то згодом Банковій, зрозуміло, буде набагато простіше мати справу зі старою донбасівською політелітою. Якщо ж їй не дозволять скласти конкуренцію тим, хто зараз утримує владу в окремих районах регіону, подальшу інтеграцію цих територій в Україні буде явно ускладнено.
До речі, нещодавно один із представників сепаратистського боку заявляв, що «республіки» не допустять до місцевих виборів сили, представлені в нинішньому скликанні українського парламенту — виходить, і «ОБ» також.
Щоправда, Ахметов може висунути на цих виборах іншу силу, якусь нову, пов’язану, наприклад, з його гуманітарною діяльністю на захоплених територіях, зокрема — в Донецьку.
Але це, знову-таки, якщо Кремль буде не проти — власника «СКМ» та його людей керівництво РФ може вважати не зовсім «політично благонадійними».
«ІЛОВАЙСЬКО-ДЕБАЛЬЦЕВСЬКИЙ»
Якщо Київ й надалі відмовлятиметься вести консультації з представниками «ДНР» та «ЛНР», російська влада може спробувати влаштувати ще один «казан», щоб таким чином змусити українську владу домовлятися щодо окремих районів Донбасу з тими, кого підсовує Кремль.
На сьогоднішній день серед ймовірних територій, де бойовики можуть утворити новий «котел», часто звучать, наприклад, Піски та Маріуполь.
«ПСЕВДОПРИДНІСТРОВСЬКИЙ»
Цей сценарій спрацює в тому випадку, якщо Київ і Москва, наполягаючи на своїх варіантах того, з ким слід консультуватися українській стороні щодо окремих районів Донеччини та Луганщини, ні до якого рішення в результаті не прийдуть і відкладуть Мінські угоди на невизначений термін в довгий ящик, але при цьому — найімовірніше, з економічних причин — не захочуть повертатися до активних військових дій.
Тоді захоплені території Донбасу буде очікувати, очевидно, доля якоїсь напівкопії Придністров’я. Оскільки у військово-політичному плані «Новоросія» буде, по суті, повністю копіювати придністровський досвід, а ось в економічному плані — ця аналогія «не туди».
Євген СЕРЕДА, політолог, журналіст
