Чи має шанси «стара генерація»?
Ми маємо шанс спостерігати доволі дивне явище. Рейтинг президента Володимира Зеленського, незважаючи на відсутність у його діяльності якихось великих успіхів (радше навпаки), не падає так швидко і ґрунтовно, як бажають його опоненти. Більш того, він час від часу зростає. А водночас рейтинги його політичних конкурентів зростають вельми скромно, хоча їхні телеканали та інші ЗМІ працюють проти Зе найактивнішим чином. Всілякі «зашквари» команди «зеленітів», які ЗМІ його критиків дуже ретельно «обсмоктують», уже давно мали б політично «втопити» Зеленського, а насправді все це поки що справляє мінімальний вплив на його реноме в очах мільйонів виборців.
Звісно, кількість пропагандистського негативу, що виливається на голову Зе, далеко не завжди гарантує високу якість роботи цих інформаційних структур. Телеканал «Прямий», що має згуртувати для Порошенка весь національно-патріотичний електорат (варто сказати, що він явно значно більший, ніж ті 27%, які проголосували за 5-го президента України в 2019 році), часто чи то випадково, чи через немудрість і малоосвіченість телеведучих учиняє дії, що мають відштовхнути від Порошенка цей електорат. Зокрема, вони надають трибуну якимсь «реліктовим» діячам, котрі в стилі екс-прем’єра Вітольда Фокіна стверджують, наче Росія «була змушена» захопити Крим, бо інакше там базувалися б бойові кораблі НАТО… Чи сумнівному політологу Якубіну, котрий нещодавно заявив на «Прямому», що Європейський Союз створювався «на принципах СРСР» і завжди мав його за зразок…
Цікаво, що цю заяву на «Прямому» зустріли доволі толерантно, принаймні, нічого не сказали проти, бо освіченість не дозволяє тим трудівникам ТБ, які працюють на ньому, вести повноцінну дискусію навіть з політологом Якубіним. Куди б, у який Трускавець (за прикладом партії «Слуга народу») їх би зібрати, щоб бодай трохи підняти рівень їхньої ерудиції?
До «старої генерації», яку безуспішно намагаються оновити і «продати» масам деякі ЗМІ, належать, крім Петра Порошенка, і такі «зубри» української політики як Юлія Тимошенко, Юрій Бойко й інші. Вони вже були протягом десятиліть в парламенті, в партійному житті, у виконавчій владі, дехто навіть був президентом чи високопоставленим урядовцем, а результат?
Видається, основна маса виборців схильна ототожнювати ці персоналії з усіма негараздами, невдачами і провалами в економічному і політичному житті України за останні 30 років. Саме тому ці люди (якими б не були реальні успіхи декого з них) де-факто несуть на собі величезний вантаж негативу – свого і не свого – минулих років, а тому їхній антирейтинг зашкалює. І саме цей антирейтинг блокує очікуваний і закономірний електоральний занепад Зеленського. Більше того: саме «стара генерація» самим фактом свого існування допомогла тріумфу як особисто Зеленського, так і набраної невідомо де його команди на президентських і парламентських виборах 2019 року…
Звісно, деякі з названих вище персон самі суттєво доклалися до своїх поразок. Наприклад, той-таки Порошенко послідовно сидів на «двох стільцях», намагаючись у стилі відомого анекдоту про Л.М.Кравчука без парасольки «пройти між крапельками». Політика Порошенка була доволі нещирою, воював він так, щоб не дуже засмутити агресорів та їхнього ватажка Путіна, не оголошував воєнний стан під час війни, хоча цього просто вимагає Закон. Потім оголосив, але вже був «свинячий голос». Абсолютно правильний стратегічний курс «Армія-мова-віра» він проголосив лише під фінал свого правління. Це нагадує «боягузливу сміливість» Ющенка, котрий дав звання Героїв України Бандері і Шухевичу лише під закінчення своєї каденції.
Реально змінити електоральну ситуацію у нас зможе тільки перемога холодильника над телевізором, «95-м кварталом» і Васею Голобородьком. Це можливо в останні місяці 2021 року. Восени доведеться мати справу зі значним погіршенням соціально-економічної ситуації. Причому, постраждають не лише найбідніші. Саме середній клас стане жертвою болісних ударів. Головний «фінансовий геній» «селенітів» Данило Гетманцев прагне взяти під контроль всі доходи і витрати «офісного планктону», фахівців високих технологій та іншої непогано оплачуваної публіки, котра майже всуціль голосувала за Зеленського. Ну не олігархів же будуть «зеленіти» пресувати, щоб там вони не говорили…
Але все одно, за жодних обставин Петро Порошенко не має шансів знов обратися президентом України, і вся «стара генерація» теж шансів не має, бо мільйони виборців свідомо чи підсвідомо, проте сприймають «старих політиків» як відпрацьований матеріал, як політичний шлак.
Проте Україна ще має електоральний шанс, котрому і Порошенко може посприяти, якщо доля країни є для нього важливішою від особистої долі. Справа в тому, що нині в Україні є декілька генералів, героїв російсько-української війни, які довели, що вони не тільки вмілі командири оперативно-стратегічного рівня, а і вправні військово-цивільні адміністратори (адже у фронтових умовах командири бригад чи корпусів покликані дбати буквально про все у своїх секторах). Якщо вже зараз почати їх медійно «розкручувати», то на наступних президентських виборах Україні може нарешті пощастити. І главою держави стане не виходець з компартійної номенклатури, не висуванець олігархічних чи кримінальних кланів і не актор комедійного жанру, а патріот і менеджер-професіонал, який своїми потом і кров’ю довів відданість Україні.
