Чи стане 2023 рік роком перемоги
Закінчується страшний 2022 рік, рік неспровокованого нападу Росії на Україну, рік найбільшої війни в Європі з часів Другої світової війни. Героїчні український народ та армія вистояли проти путінської агресії, незважаючи на значну перевагу противника, і навчилися перемагати. Наразі російська армія фактично втратила ініціативу на полі бою. Навіть останній російський великий наступ у районі Бахмута вже зупинено через величезні втрати російських військ і ПВК «Вагнер» (підступи до Бахмута та його околиці буквально завалені трупами росіян) і «снарядного голоду», що настав у росіян. Ув'язнені, яких вербує Пригожин, давно вже зрозуміли, що шлях на фронт – це дорога в один кінець без зворотного квитка. Український же контрнаступ зупинила не російська армія, а бездоріжжя.
Зважаючи на те, що в Україні стоїть дуже тепла зима, бездоріжжя на півдні триватиме аж до весни, і український контрнаступ навряд чи відновиться раніше квітня. Його мета очевидна – відвоювання захоплених Росією територій Херсонської та Запорізької областей та звільнення Криму, після чого наступальні дії можуть бути перенесені на Донбас. Чи вдарять ЗСУ від Мелітополя на Бердянськ чи від Херсона на Генічеськ, зараз, зрозуміло, передбачити не можна. Другий напрямок пов'язаний з труднощами форсування Дніпра в нижній течії, проте наступ тут може виявитися раптовим для противника.
Що ж до російської сторони, то для неї стратегічне значення міг мати лише новий наступ на Київ. Однак шансів на те, що він удасться, практично немає. Якщо російські війська не змогли взяти столицю України в лютому – березні, коли до певної міри діяв ефект тактичної раптовості, російська армія була значно сильнішою, оскільки складалася з кадрових частин, а ЗСУ – значно слабшими, оскільки ще майже не мали важких озброєнь країн НАТО, тим більше немає шансів на успіх російського наступу сьогодні, коли російська армія складається головним чином із слабо навчених мобілізованих, а українська армія набула бойового досвіду та здобула сучасні озброєння. Найімовірнішим мені видається новий російський наступ на Донбасі, оскільки спроба знову захопити плацдарм у районі Херсона виглядає зовсім безперспективно через наявність у ЗСУ «Хаймарсів». Проте навряд чи новий російський наступ на Донбасі буде успішнішим, ніж нинішній наступ на Бахмут.
Успіх українського наступу багато в чому залежатиме від безперебійності та нарощування поставок озброєнь та боєприпасів від США та їхніх союзників. Тут проривним можна вважати рішення Вашингтона щодо передачі Україні батареї ЗРК «Петріот». Хоча російські запаси високоточних ракет виснажуються, про що свідчить збільшення тимчасових проміжків між ракетними обстрілами об'єктів енергетичної інфраструктури України, але лише «Петріот» здатний більш-менш надійно захистити українське небо від російських ракет. Однак однієї батареї "Петріотів", звичайно, мало. Залишається сподіватися, що союзники по НАТО наслідуватимуть американський приклад і поділяться з Україною своїми «Петріотами», та й Америка зможе в майбутньому наростити їхні постачання. Також дуже сподіваюся, що у новому, 2023-му році, відбудеться перелом щодо постачання Україні сучасних танків, літаків та далекобійних ракет і безпілотників. У цьому випадку успіх українського наступу буде гарантовано.
Я припускаю, що війна триватиме до кінця 2023 року і завершиться українською перемогою. Ця перемога буде благом не тільки для України, а й для Росії, оскільки лише поразка в цій війні допоможе російському народу позбутися імперського мороку, перестати загрожувати іншим народам і спробувати побудувати справді вільне суспільство.
Згідно з оцінкою українського Генштабу, на ранок 26 грудня російська регулярна армія в Україні втратила вбитими 102 600 осіб. Припускаючи, що втрати «вагнерівців» і формувань ДНР і ЛНР приблизно в 1,8 рази менше від цього числа, загальні російські втрати вбитими можна оцінити в 159 600 вбитими і 319 200 пораненими, а всього в 478 800 осіб. Коефіцієнт співвідношення підтверджених втрат бронетехніки сухопутних військ, за даними сайту Oryx, зараз становить 3,2:1 на користь України. Однак після початку ракетних атак проти об'єктів енергетичної інфраструктури України і значних перебоїв з енергопостачанням, що відбулися незабаром, аж до блекаутів, різко скоротилася можливість української сторони викладати в соцмережах відеопідтвердження своїх успіхів на полі бою. Тому для оцінки втрат ЗСУ я волію використовувати значення коефіцієнта 4,0, яким він був до початку масових відключень електроенергії. Тоді втрати ЗСУ можна оцінити у 119 700 убитих та поранених, у тому числі у 29 925 убитих. Скільки-небудь близьку до дійсності оцінку жертв серед мирного населення України зараз зробити неможливо, але кількість загиблих цивільних осіб напевно обчислюється десяткам.
