До Дня героїв
23 травня – День героїв в Україні. Переконаний, що знали про це далеко не всі, хто читає зараз ці рядки. Тому невеличкий історичний екскурс буде доречний. Свято Героїв – це день пам’яті українців, які присвятили своє життя служінню українській нації, тих, хто боронив Україну до останнього подиху. Це свято приурочено до скорботного дня, 23-го травня
1938 року, коли в Роттердамі диверсійно-терористичною групою ГУДБ НКВС було вбито Євгена Коновальця. Слід відзначити, що саме у травні пішли з життя відразу декілька найкращих синів України XX століття. Окрім вищезгаданого першого голови ОУН, йдеться також про Миколу Міхновського та Симона Петлюру. Сучасні націоналістичні рухи вже не перший рік вимагають, щоб День героїв став загальнонаціональним державним святом, але… Незважаючи на те, що в календарі це свято не «червоне», відзначають його з почестями.
За останні декілька років українські землі покропили своєю кров’ю сотні, тисячі сучасних героїв, які віддали життя за нашу Батьківщину. Пам’ять кожного з них має бути гідно вшановано. А кожному з нас необхідно пам’ятати, кому ми завдячуємо своєю незалежністю. Віддячити треба не на словах, а на ділі: живучи так, щоб вони – наші Герої – зі святих небес бачили, що їхній подвиг був не даремним. А прийти вшанувати пам’ять борців за Україну добре було б сьогодні, якщо для цього «не вдалося» знайти час у інші 364 дні року. У Львові, до речі, День героїв прийнято відзначати в четверту неділю травня. Цього дня і вирішив долучитися до групи небайдужих із мого рідного Львівського національного університету імені Івана Франка, яка взяла участь у офіційних урочистостях з нагоди свята. Зокрема, на Личаківському цвинтарі вшанували Володимира Труша – викладача нашого університету, який, ведучи відчайдушну боротьбу на Донбасі, відійшов до кращого світу. Впевнений, що кожному з нас, на жаль, вистачає приводів цього дня вшановувати свого Героя.
«Вам про це сьогодні не розказали жодні новини. Відкриття пам’ятника Герою України Ігорю Костенку. Село Зубрець, Бучацький район, Тернопільська область...» – такі перші слова допису в соцмережі однокурсниці ще одного мого Героя, серце якого припинило битися біля Жовтневого палацу на вулиці Інститутській. Про освячення його пам’ятника розповідаю не з новин. Роблю це тут. До речі, з Ігорем познайомився якраз під час спільної роботи в одному ЗМІ. А навчався він на факультеті географії ЛНУ. Низький уклін тим тридцятьом студентам, випускникам, викладачам факультету, які до Дня героїв організувалися та вирушили на малу Батьківщину Ігоря на Тернопільщині. Вчинком, а не словами вони вшанували пам’ять Героя Небесної Сотні…
Щойно я розповів вам дві маленькі історії, які є частинками мозаїки Дня героїв. Просто два різні приклади. А тепер уже ваша черга таким самим чином написати свою маленьку історію, вшанувавши сьогодні наших Героїв.
