До Мадуро конвой вже прибув
Рік ледь почався, а чорні лебеді для Кремля стали прилітати. Цього разу від далекої Венесуели.
У країні вже кілька років економічна і фінансова криза. Інфляція в 2 мільйони відсотків на рік. І це не означає, що при збереженні нинішньої влади ця цифра не зросте за експонентом.
Армійських офіцерів нагороджують рулонами туалетного паперу. Це в СРСР і в 1990-х рр. алкоголь був засобом бартеру, у Венесуелі пішли далі. Побутовий предмет - туалетний папір - став не просто дефіцитом і предметом тотальної контрабанди з сусідніх країн, а символом того, до чого країну можна довести лівацькими марксистськими експериментами.
З країни, де дефіцитом стало абсолютно все, а полиці магазинів зяють порожнечею емігрувало понад 3 млн осіб. Це проблема не тільки Венесуели, а й сусідніх країн. Вони несуть великі витрати з прийому, утримання та влаштування біженців. Вони потребують часто не тільки необхідного харчування, а й медичної допомоги. Адже на батьківщині немає практично ніяких ліків і навіть елементарні аналізи і процедури в лікарнях зробити неможливо.
Країна має найбільші в світі запаси нафти, але її вразила системна енергетична криза. Навіть у столиці Каракасі і великих містах електрику і воду подають лише дві години на добу і не в усі райони.
Тож не дивно, що поступово влада втрачала підтримку навіть у найбідніших верствах, які завжди були її опорою. Перший тривожний дзвіночок пролунав на президентських виборах 2012 року. Тоді кандидат опозиції Енріке Капрілес набрав 44% голосів. У 2013 році вже проти Мадуро його результат збільшився до 49,1%.
Далі були парламентські вибори 2015 року. На них перемагає опозиційний Об'єднаний круглий стіл демократів з результатом 56%. У Національній асамблеї (парламенті) у нього майже конституційна більшість у 109 мандатів.
Наближаються чергові президентські вибори, і перспективи Мадуро виглядають гнітючими. За допомогою лояльного Верховного суду Капрілес не допускається на наступні вибори і йому заборонено балотуватися на 15 років.
Для шунтування легітимного парламенту Мадуро скликає так звані Установчі збори для вироблення нової конституції. Насправді вони узурпують функції законного парламенту.
Фактично в країні створюється система законодавче двовладдя. І робить це не опозиція, у чому її звинувачують на московських федеральних каналах, а саме влада.
Тож не дивно, що вибори президента в травні 2018 року, на яких Мадуро начебто був обраний із результатом 67%, його попередник харизматичний Уго Чавес понад 55% не набирав, Організацією американських держав (ОАД), більшістю країн Латинської Америки, ЄС і США визнані не були.
З моменту, коли голова Національної асамблеї Хуан Гуайдо - визнаного всіма легітимного парламенту - проголосив себе чинним президентом, економічна і фінансова криза перейшола в політичну.
Опорою венесуельського режиму є армія та інші силові структури. Друга людина в державі - глава так званих Установчих зборів Діосдадо Кабельо вважається лідером наркокартелю Los Soles. І це не якась підпільна організація, а державна. У високопоставлених венесуельських силовиків, які прибувають до Іспанії, вилучають по півтонни кокаїну, а служби цивільної авіації Венесуели надають фальшиві коди цивільних авіалайнерів літакам із наркотиками.
Діосдадо Кабельо здійснює зв'язок із верхівкою армії і вищим чиновництвом. У цих людей поза нинішнього режиму немає майбутнього, навіть якщо вони не постраждають фізично. Той же Діосдадо Кабельо повинен зважати на вимоги видачі, бо занадто багато країн завели на нього кримінальні справи за наркотрафік.
Проте ситуація дещо змінюється. Армія вже не монолітна щодо підтримки режиму. Дивізійний генерал Хесус Мілано Мендоса в своєму зверненні закликав армію приєднатися до протестів проти режиму Мадуро. Від генерала не послідував заклик підтримати Хуана Гуайдо, але він наголосив на необхідності завершити справу великого Симона Болівара. Навряд чи генерал діяв імпульсивно і заради розв’язання історичних завдань, сформульованих Визволителем, як називають Болівара в Латинській Америці.
Розкол у силових структурах у наявності, оскільки у багатьох провінційних містах відзначені випадки відмови службовців Національної гвардії придушувати протестні виступи, більше того, деякі з них приєднуються до демонстрантів.
Військовий аташе Венесуели в США Хосе Луїс Сільва заявив про визнання опозиціонера Хуана Гуайдо президентом. Діячі режиму звинуватили його в зраді, але це як подивитися. Військовим і силовикам, якщо вони допоможуть скинути режим, обіцяна амністія.
Підривається і фінансова основа Мадуро і Ко. Банк Англії заморозив понад $1,3 млрд депонованих коштів Венесуели.
Міжнародна частина венесуельської кризи розпадається на ті країни, які визнали президента Хуана Гуйдо, їх поки 26, серед них найбільші країни Латинської Америки Бразилія, Аргентина і Чилі, а також Україна, і на тих, хто підтримує режим. Серед останніх Росія, Китай, Туреччина, Іран, Сирія і ліві латиноамериканські режими - Мексика, Сальвадор, Болівія, Куба, Нікарагуа. Цікаво відзначити, що з симпатиків венесуельської влади випав Еквадор, який до недавнього часу тісно співпрацював із Каракасом.
Відзначимо, що Франція, Іспанія, Німеччина і Велика Британія зажадали протягом восьми днів призначити дату нових виборів. В іншому випадку законним президентом ними буде визнаний Гуйадо. Міністр закордонних справ Венесуели Хорхе Арреас цю вимогу відкинув.
Московські пропагандисти дещо розгубилися. Спочатку, за заведеним порядком, заговорили про підготовку США державного перевороту. Заради нафти. Потім дещо схаменулися. Навіщо американцям нафта, якщо вони і так найбільший у світі її виробник. Навпаки, перманентне падіння видобутку нафти у Венесуелі при нинішньому режимі їм якраз вигідно.
Потім надійшла нова вказівка. Тиснути на законність влади в Каракасі. Вибори без опозиції, з точки зору Москви, найбільш законні. Те, що проти виступає, наприклад, Бразилія - член настільки шанованої Кремлем організації БРІКС - якось не згадується, напевно, через сором'язливість.
Дипломатична позиція Кремля зрушила від безумовної підтримки Мадуро у телефонній розмові з Путіним до пропозиції виступити посередником між владою і опозицією. Навряд чи це буде прийнято, але вельми показово.
Ще один факт. Росія вклала у Венесуелу більше $17 млрд, а Китай - $ 70 млрд. Пекін втрачає в разі зміни влади набагато більше, але дипломатія Піднебесної вже почала наводити мости з опозицією.
Для Кремля не стільки важливі гроші, списували і більші, а втрата Венесуели як латиноамериканського плацдарму. Дуже хотілося хоч у чомусь відновити там вплив після відходу через розпад СРСР. Знову зайти на arritre-cour - задній двір США. Заради цього гроші не рахують. І тут такий облом.
Гірко шкодують у Росії, що не можуть надати військової підтримки венесуельському режиму. Занадто далеко і немає відповідних кораблів. Не з «Адміралом Кузнєцовим» же йти в дальній похід.
Як пише преса, у Каракас спрямовані бійці приватної військової компанії Вагнер. Вони разом із кубинцями з особистої охорони Мадуро забезпечать його транспортування, наприклад, у Гавану або в Москву.
В останньому випадку надійний конвой із тих, хто пройшов Донбас і Сирію, просто необхідний.
